Традиції українського вокального мистецтва

Ю. В. Грищенко, Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПНУ, Київ

Традиції українського вокального мистецтва сягають своїм корінням у глибоку давнину, ґрунтуючись на педагогічних засадах, що формувалися впродовж багатьох віків у світській та духовній культурі.

В часи родового суспільства музична культура слов’ян була пов’язана з народними святами та обрядами, які складалися з пісенних та танцювальних жанрів. Пісня посідала вагоме місце в житті та побуті людини і споконвіку творилась і передавалась в усній традиції. В передхристиянську добу існувала велика кількість обрядових та календарних пісень — це колядки й щедрівки, гаївки й веснянки, купальські й обжинкові, весільні пісні та похоронні голосіння. Поклоняючись силам природи, уславлюючи їх піснями та танцями, народ прагнув до осягнення гармонії довкілля, намагався домогтися від природи милостині, здобути для себе добро, благополуччя та достаток. Різноманітні форми обрядової народнопісенної творчості, що переважали в цей період, належать до віковічних надбань народної педагогіки. У такий спосіб відбувалося практичне, природне оволодіння вокальним мистецтвом.

З прийняттям християнства Київська Русь вступила в іншу фазу культурного розвитку. Під впливом Візантії з’являються нові форми християнського культу, які значно відрізнялись від форм культу язичницького, але в народі «виникає певний синкретизм християнських вірувань і церковних обрядів із старим, звичним образом мислення і побутом» [2, 62]. Такий синкретизм існував протягом багатьох віків. Деякі народні обряди та звичаї були приурочені церквою до свят православного календаря: різдва, пасхи, трійці та інших, а на місцях, де стояли ідоли богів, побудували християнські церкви або божниці.

Протягом століть релігійний культ був невід’ємною частиною духовного життя слов’янських народів. Професійне та аматорське виконавство поєднувалося з церковним співом, який посідав важливе місце у суспільно-громадському житті. Прагнучи тримати у німій покорі народні маси, церква ефективно використовувала такі засоби художнього впливу, як ораторське красномовство проповіді, архітектуру, живопис, театралізоване дійство, музику [1, 148]. В тогочасних церквах широко побутував хоровий спів, що відігравав значну роль у формуванні національного вокального мистецтва. І саме з культурою церковного співу значною мірою пов’язують уяву про вокальну обдарованість українського народу.

Із введенням християнства в Київській Русі починає розвиватися книжна справа. Під час богослужіння для проголошення та співу використовувалися Євангеліє та Псалтирі. В період князювання Ярослава Мудрого була перекладена та переписана велика кількість книг. Виникнення та поширення писемності сприяло швидкому розвитку освіти, науки й культури на Русі. Особливо позитивно це вплинуло на подальший розвиток шкільної справи. Князівство запроваджує приватні школи для дітей феодальної верхівки. У цих школах спів входив до числа основних предметів.

В усіх існуючих на той час школах навчання співу мало суто практичний характер: певна мелодія демонструвалася голосом, окремо пояснювалися характерні інтонаційні звороти, ритми, а потім все закріплювалося співом. Знання передавалися в усній формі з покоління в покоління. Різні прийоми співу, що виникали протягом багатьох століть, були зрозумілі для півчих і не потребували особливих письмових пояснень.

Отже, пісенна творчість українського народу, що складалася і збагачувалася протягом століть, є невід’ємною частиною його культурного та духовного розвитку. Започаткувавшись за часів Київської Русі в усній народній творчості, в подальшому духовний та світський спів стає основним джерелом формування українського вокального мистецтва.

Література

1. Історія української музики в 6 т. / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського / Редкол.: М. М. Гордійчук та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— Т. І.: Від найдавніших часів до середини ХІХ ст.— 447 с.

2. Маценко П. Нариси до історії української церковної музики.— К.: Вид. М. Т. Б. Роблін-Вінніпег.— 1968.— 150 с.