Традиційна гончарна орнаментика кераміки Волині (семантика, колористичні особливості)

Г. В. Новосідлюк, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України

Мистецтво кераміки у Волинському регіоні поширилося завдяки родовищам високоякісних глин. Волинь охоплює південні райони Волинської, Рівненської, західні райони Житомирської, а також північні райони Хмельницької та Тернопільської областей. Недостатня вивченість даної теми пов’язана з геополітичними та історичними причинами. В другій половині ХІХ століття відбулося знищення феодальної системи, зміна суспільних і економічних умов. Цей процес відбився на селянському мистецтві [1].

Характерно, що в другій половині ХІХ — на початку ХХ століття українську (і зокрема, волинську) народну кераміку, її орнаментику вивчали краєзнавці, етнографи та історики: Н. Теодорович, Ольга Косач (Олена Пчілка), В. Антонович, М. Ф. Біляшівський, М. Д. Городецький, В. Г. Кравченко, Я. Гофман та інші. В. Г. Кравченко складав програми, за якими досліджував гончарство Волині [2]. У 20-х роках ХХ століття цією проблемою захопилися мистецтвознавці (Спаська Є. Ю., Таранушенко С. А.), а в 50-60-х роках продовжили дослідження П. Мусієнко, Є. Дмитрієва, Ю. П. Лащук, К. І. Матейко та інші.

Асортимент гончарних виробів був традиційно усталеним. В орнаментиці народного гончарства спостерігається велика залежність від технології виготовлення [3].

Дослідник народного мистецтва Таранушенко С. А. зазначає, що давні орнаментальні узори загубили своє значення як ритми візерунків і тепер осмислюються як наслідування того чи іншого предмета дійсності [4].

Композиційною основою орнаментики переважної більшості гончарного посуду Волині є ритмічні повторення лінійних або поєднання прямолінійних і хвилястих поясів-кіл, розміщених єдиною смугою на плічках чи на найширшій частині тулова виробу, на вінцях. Такі композиції зустрічаються й у лощеному та гравійованому (продряпаному) декорі чорнодимленої кераміки. Технологія нанесення лінійно-хвилястого орнаменту тісно пов’язана з використанням гончарного кругу.

Вищевказаним орнаментом оздоблювали посуд майже у всіх гончарних осередках Острозького, Дубенського району Рівненської області, Кременецького району Тернопільської області, м. Троянові Житомирської області, с. Кульчині Ківерцівського району Волинської області. Лінійно-хвилястий орнамент мав, як правило, червоне чи брунатне забарвлення на бежевому фоні черепка посудини зі світлої глини [5]. Достатньо поширений і зворотній кольоровий варіант: на червоному тлі виконувався розпис переважно білою (іноді зеленою, жовтою) глиною. Така колористика притаманна мискам Кременеччини. В центрі мисок неодмінно розташовані концентричні кола, «хвилі», риски, крапки, які створюють схожі на зірки композиції [6]. На початку ХХ ст. миски цієї місцевості оздоблювали технікою «фляндрівки». У народній термінології не зафіксовані асоціації нанесеної на посуд «хвилі» з водою. «Хвиля» — зигзагова смуга з заокругленими кутами.

Поширеним на Волині був посуд, вкритий прозорою, зеленою, рудою поливою.

Отже, лаконізм притаманний орнаментиці гончарства Волині [7]. Проте, за результатами наших досліджень, чим південніше розташовувалися гончарні осередки Волинського регіону, тим більше збагачувалася композиція орнаменту кольоровими та графічними елеметами.

Література

1. Фонди Інституту рукопису Нац. бібл. ім. В. І. Вернадського. Ф. 278, №282, Арк. 1.

2. Нац. архів. наук. фонди рукопис. та фонозап. ІМФЕ НАНУ. Ф. 15, Арк. 15.

3. Селівачов М. Р. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). — К. «Ант», 2005. — С. 87.

4. Фонди Інститу рукопису. Ф. 278, №129, Арк.18.

5. Фонди Рівненського обл. краєзн. музею. КП 18709 IVК5154, КП 19343 IVК 5204.

6. Фонди Державн. історико-культурн. заповідника м. Дубна. IVВ 800, 802, 804.

7. Гургула Ірина. Народне мистецтво Західних областей України. — К., «Мистецтво», 1966. — С. 7.