Творчість як провідник світу надприродного в світ людини

Т. Гаврилюк, Інститут філософії  ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Київ

У філософській енциклопедії читаємо: &#171,Творчість &#151, це діяльність, яка породжує дещо нове, до цього не існуюче&#187, (Философская энциклопедия: В 5т.&#151, М., 1970.&#151, Т.5.&#151, С. 185). Тут слід звернути увагу на те, що митець творить не просто нове, він створює таке дещо нове, що з'являється з нічого, бо в цьому світі він не знаходить достатнього пояснення своєму буттю і, більш того, створюючи нове, він створює його всупереч цьому світу.

Згідно з християнським вченням про продовження творіння, акт божественного творіння є неперервним, він не тільки створює світ, але й тримає його в бутті. Людина здобуває творчу потенцію та перетворює її в актуальність формуючою діяльністю духу.

Творчість являє собою вихід із суб'єктно-об'єктного стану боротьби, із нез'я­сованості сенсу власного життя та поєднання з Єдиним, хоч би на мить, яка залежить від рівня свідомості, висоти духу індивіда, надає можливість поєднання з трансцендентним, з Богом.

Індивідуальна свідомість, доторкнувшись до надприродного змінюється, набуває можливості бачення істини без суб'єктно-об'єктних дилем, тут відсутній стан питання-відповіді, і знання відрізняється своїм невербальним характером.

Істина пронизує митця, що робить його здатним сприймати світ поза контекстом буденності та власних проблем. Творчість, яка приходить із трансцендентного, виходить за межі індивідуальності митця, стає позачасовою і осяює своєю висотою душі тих, хто споглядає її.

Піднесення до верхівок божественного пов'язане з глибоким само­від­чу­жен­ням від &#171,Я&#187,, яке втілило в себе попередню культуру, що відбилася в ньому як канони та принципи, що тримають митця в певних рамках. Свідомість пере­ходить у стан спокою, рівноваги, тиші. На рівні інтуїтивного розуму у індивіда зникає відчуття зовнішності божественного світла, він набуває єдиного з ним стану.

&#171,Збулось моє злиття з божеством та всесвітом... В ньому з'єдналось все, що було, є та буде...В ньому знаходились всі причини та наслідки, і досить було мені глянути на нього, щоб зрозуміти все, всю безмежність&#187, (Боргес Х.Л. Письмена Бога.&#151, М., 1992.&#151, С. 215-216).

Втілена в творах мистецтва божественна істина виходить за межі належності лише творцеві. Вона розповсюджується у маси, наповнює своїм змістом культуру і не дає їй зупинитися, рухаючи цивілізації, крок за кроком розвиваючи їх. Тому творчість являє собою такий стан свідомості митця, за якого не тільки досягається висота духу індивіда, але через результат творчості (твори мистецтва) відбувається сходження духу в матерію, в фізичний план, що є відбитком світу надприродного в природному світі.