Творчість як визначальна константа ноосферного процесу у філософії космізму

М.Т. Братерська-Дронь, Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого

Проблема творчості була і залишається однією з таких, що викликають невщухаючий інтерес представників різних галузей наукових знань. Розробці поняття творчості як одного з концептів людського буття у різні часи віддали данину такі філософи як Платон, Кант, Шеллінг, Бергсон, Бердяєв, Гуссерль,  Гартман та інші. Особливе місце в історії філософських знань належить представникам російського космізму (М. Федоров, К. Ціолковський, М. Умов, В. Вернадський, П. Флоренський, М. Холодний, В. Мурав'йов, О. Горський, М. Сетницький, О. Чижевський, О. Манєєв тощо).

Творчість трактується космістами не тільки як визначальний спосіб пізнання і перетворення оточуючого світу, а, насамперед, як головний важіль космоеволюційного процесу, фактор, що об'єднує всі розумні істоти, а відтак, як загальний принцип синтезу Всесвіту.

Для космістів акт творчості є одним із визначальних факторів, який підіймає людину над тваринним світом до світу духовної свободи, де вона стає справжнім творцем особистого &#171,я&#187,, свого мікрокосму, а отже і макрокосму. П. Флоренський зазначав: &#171,Людина є сумою Світу, скороченим його конспектом, Світ є розкриттям людини, її проекцією&#187,. Розвинення творчого потенціалу особистості набуває у&nbsp,філософії космізму етичного значення. Людина стає безсмертною настільки, наскільки живе вічним життям Всесвіту. Осягнення законів світобудови є безпосередньою творчістю розумної істоти. Ухилення від творчості є злочином не тільки по відношенню до себе, а й злочином перед Всесвітом, його Першопричиною, котра наділила людство цим великим даром. Наріжна ідея &#171,Філософії загальної справи&#187, М. Федорова &#151, ідея патрофікації (букв. &#171,отцетворення&#187,) зводиться до необхідності подолання головного ворога людства &#151, смерті шляхом &#171,моралізації&#187, всіх світів Всесвіту, тобто їхнього моральнісного запліднення, одухотворення.

Водночас можна визначити творчість як процес духовного зростання, забезпечення особистого і колективного безсмертя. Космісти сприймають її не тільки як індивідуальний, а й як колективний процес створення ноосфери, у &nbsp,якому людство найповніше усвідомлює свою єдність і&nbsp,взаємозалежність. Саме в акті творчості зменшуються і&nbsp,долаються відстані, що роз'єднують людей. Ще на початку минулого століття В. Вернадський ставив у безпосередню залежність духовний розвиток суспільства від творчого потенціалу його членів. &#171,Якби навіть окремій особистості не вдалося реально втілити у життя нею створене, то саме існування її творчої праці є актом життя суспільства&#187,, &#151, писав він у щоденнику.

Космісти постійно підкреслювали загальну природу творчого процесу як стану свідомості, буття. І хоча представники природничо-наукового крила космізму віддавали перевагу науковій творчості, варто зазначити, що більшість з них виявляла свої здібності у різноманітних сферах діяльності. Зокрема, до літературної діяльності тяжів М. Умов, К. Ціолковський по суті започаткував науково-фантастичний жанр у російській літературі, не абиякі поетичні і живописні здібності виявив О. Чижевський.

Розвиваючи концепцію людини майбутнього, К. Ціолковський вважав творчими натурами людей, &#171,які ведуть все людство і все живе до щастя, радості й пізнання&#187,. Цих людей він називав &#171,рушійними силами прогресу&#187, і навіть пропонував їхні класифікаційні характеристики.

Отже, питання творчості як сенсу і способу буття повинне стати наріжним для людини ХХІ століття. Саме вектор творчості допоможе людству піднятися на новий щабель розвитку і вийти на принципово новий рівень космічного буття. Тому ім'я людини майбутнього за В. &nbsp,Муравйовим &#151, &#171,homo creator&#187, (людина творець).