Творчість як засіб психологічної безпеки та надання смислу буття людини

Н. Череповська, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Етимологія слова &#171,творчість&#187, вказує на його зв'язок із божественою природою. &#171,Творчість&#187,, &#171,творіння&#187,, &#171,творець&#187, (т, в, р), латинське &#171,creator&#187, (к, р, т), що асимілювалося в англійській, французьській та інших мовах, а також &#171,art&#187, (р, т) &#151, ремесло, мистецтво та німецьке &#171,schaffen&#187, &#171,schopfer&#187, &#151, творець, &#171,schopfen&#187, &#151, джерело, черпати (воду) &#151, мають спільні смислові корені, що пов'язані з ім'ям давнього неолітичного божества. Божество уособлювало в собі і бога землі, і підземного світу, і земних вод, і отця світу, і володаря вогню, і покровителя землеробства та ремесел тощо. Саме цей бог навчив людину різним ремеслам та  мистецтвам (А. Голан, 1993).

За біблійною традицією Бог, який створив землю, небо й зорі, світло (матеріальний світ), рослинний та тваринний світ (життя), створив також і людину (життя розумне) &#151, &#171,людину створив за образом Своїм&#187, (кн. Б, 1:27). Уподібнення до божественної природи можна розуміти, насамперед, у функціональному плані як здатність людини до творення, перетворення, до творчості взагалі. З цього випливає, що творча діяльність, перетворення світу є головним призначенням людини. Та на противагу такому розумінню призначення людини, в християнстві, ключовою позицією якого є поняття &#171,спасіння&#187,, призначення полягає в спасінні людської душі для життя вічного. Тобто в контексті християнської культури спасіння стає провідною ідеєю та смислом буття людини. Спасіння ж може досягти кожна людина, яка вірує в Бога (Мр. , 16:16, Діян. , 16:30), а також завдяки благодаті Божій (Єф. , 2:5). Але новозавітня традиція також недвозначно натякає  й  на те, що віра без діла є мертвою, недійсною для спасіння (Іак., 2:26). То яким же має бути &#171,діло&#187,? Природньо, що діла людини повинні бути добрими в моральному аспекті, а крім того, повинні бути, на нашу думку, творчими в аспекті функціональному. У такому розумінні розв'язується поверхове протиріччя між &#171,призначенням&#187, та &#171,спасінням&#187,: спасіння можна здобути завдяки призначенню як в прямому, так і в переносному смислі.

Реалізуючи себе в позитивно творчій, конструктивній, морально забарвленій діяльності, людина виконує своє божественне призначення і набуває спасіння для життя вічного. Це в плані символічному.

Стосовно &#171,спасіння&#187, через &#171,призначення&#187, в плані реальному, необхідно зупинитися детальніше. &#171,Спасіння душі&#187, передбачатиме, насамперед, збереження як душевного (психічного), так і духовного (психологічного) здоров'я. Психологічне здоров'я людини, як більш високий рівень інтелекту, почуттів, самореалізації обумовлюється психологічною безпекою, запорукою якої є як безпека зовнішня, так і безпека внутрішня. Безпека внутрішня становить &#171,приведення у певну відповідність внутрішнього світу людини із зовнішнім&#187, (В. О. Моляко, 2002), &#171,високий рівень впорядкованості відношень в оточуючому світі&#187, як у фізичному, соціальному (Ф. В. Бассін та ін. , 1988), так і психологічному плані.

Психологічна безпека здійснюється завдяки системі захисту, тобто засобів психологічного захисту та профілактики. До цих засобів, крім емоційно-вольової регуляції, інтелектуальної саморегуляції, відноситься творчість. Кожна людина здатна до творчості. Цю здатність можна розуміти як її генетично закладену природну можливість до психологічного захисту, природну зброю. Зауважимо, що ця можливість психологічного захисту, яка виражається у здатності до творчості не у всіх людей є однаковою, але як і будь-яку іншу здатність, її можна  й необхідно розвивати.

Тому творчість є не тільки створенням нового продукту (в об'єктивному чи суб'єктивному його значенні), але й є засобом збереження нормального психологічного стану людини, і завдяки цьому &#151, засобом надання смислу буття людини. Як засіб, що обумовлює психологічну безпеку, творчість поширюється на всі сфери діяльності людини: від переробки, аналізу власних переживань, раціонального зниження емоційної напруги, змінення настановлення на більш значуще під час розв'язання міжособистісних і внутрішніх конфліктів та інших проблем до створення матеріальних, ідеальних, художніх продуктів.

&#171,Людина, що пізнала смак творчості, ніколи вже її не покине, тому що вона дає відчуття самоповаги і гордості. Це почуття оберігає людину від саморуйнування та захищає її в біді. Творчість є найбільш продуктивним зі всіх сприятливих шляхів виходу із стану особистісної кризи. Внутрішній світ людини часто є схожим з його зовнішнім світом: &#171,зовнішні&#187, проблеми, які вона намагається вирішити... знаходять відображення у внутрішніх протиріччях людини. Творчо розв'язуючи проблеми зовнішні, людина розв'язує свої особистісні проблеми&#187, (Р. М. Грановська, 2002).

Отже, творчість, що спрямована на конструктивну, позитивно перетворюючу діяльність, забезпечує як 1) психологічну безпеку внутрішнього світу людини, так і 2) надає смисл її буття.