Вчення Паїсія Величковського про людину

М.Пігош, Львівський національний університет ім. Івана Франка

Багато філософів, богословів, культурологів звертали й звертають велику увагу на проблему людини. До проблеми людини також звертався український християнський мислитель і церковний діяч ХVІІІ ст. Паїсій Величковський (1722-1794), творча спадщина якого ще мало вивчена в Україні. Життєвий шлях Паїсія Величковського є своєрідним поступовим пошуком вічних цінностей, які він здобував шляхом духовного збагачення через власний розвиток.

У своєму вченні Паїсій Величковський звертає головну увагу на внутрішнє і духовне життя людини. Людське життя, на його думку, мінливе і скороминуще, в ньому людина переносить багато нещасть і терпінь. Це пов’язано з тим, що людина приділяє велику увагу тлінним речам. Вона повинна, як зазначав Паїсій Величковський, призадуматись над сутністю свого життя, тому що цей світ недосконалий і мінливий, та сконцентрувати свої сили на вічних цінностях, а не покладати надії на земні блага, свою силу й красу. П.Величковський вважав, що треба мати тверду віру і свої надії покладати тільки на Бога і не впадати у відчай. Лише тоді людина отримає душевний спокій.

Людина, на думку П.Величковського, повинна прагнути і скеровувати свої сили на духовне та вічне, щоб спасти себе, тому їй потрібно спішити із «пітьми гріха» до чистоти і безгрішності.

В людині, вважав П.Величковський, постійно відбувається боротьба і вибір між двома протилежностями: з одного боку, божественним і духовним, а з ін­шого — плотським і мирським. Він радить вибирати перший шлях, тому що він веде до пізнання Бога і єднає нас з Ним. Паїсій Величковський стверджує, що людина не повинна бути «полонена пристрастями», а прагнути до вищих ідеалів, до Бога.

Подолати усі земні спокуси людині допоможе «розумна молитва», яку П.Величковський завжди високо цінував. «Розумна молитва» — це внутрішній сердечний зв’язок з Христом. Паїсій Величковський зазначає, що за допомогою цієї молитви монахи-аскети досягають певної досконалості, внаслідок чого вони приводять багато людських душ до спасіння. Проте духовно недосконала і непідготовлена людина не може самостійно приступити до творення «розумної молитви». Тому, на думку П. Величковського, людина повинна вчитися цієї «розумної молитви» під керівництвом досвідченого і розумного вчителя.

В поглядах Паїсія Величковського на людину ми бачимо певний контраст. З одного боку, людина — слабка істота, час її земного буття обмежений, сама вона є недосконалою та має дуже великий нахил до гріха і зла. Але з іншого боку, вона за допомогою постійної праці над собою може вдосконалюватись, збагачуватись духовно і наблизитись до Бога.

Отже, на думку Паїсія Величковського, тільки аскетично-споглядальне життя може наблизити людину до стану духовної незалежності і свободи. В нагороду за свої подвиги і страждання людина отримає «вічне» життя.