Вода в традиційній обрядовості українців Карпат (катартичний аспект)
Л. Горошко, Інститут народознавства НАНУ, Львів
Розглянемо тут один із аспектів використання води — катартичний. Цього питання торкались кілька вчених: К. Мошинський, П. Богатирьов, А. Байбурін, С. Гвоздевич, А. Дандес, М. Менцей [6 : 509-513; 2 : 201, 207, 272; 1 : 64, 97-98, 108, 116, 203; 3 : 34-35; 4 : 132-142; 5 : 89-97].
У родильній обрядовості такими очисними обрядами є перший купіль новонародженого й обряд «зливок» («проші» — у гуцулів). За допомогою першого з дитини змивали ознаки «чужого» і надавали ознак «свого». Для цього до купелю додавали різні предмети: гроші, олівець, зерно, квіти, інструменти. Воду виливали у таке місце, де ніхто не ходить. За другим обрядом очищувались породілля і баба-повитуха як найбільш причетні до дитини особи.
Мотив «змивання» попереднього життя простежується й у рекрутському і весільному купелях. Роль такого очисного обряду, зокрема, на Бойківщині, відігравало купання молодих на другий день після весілля. По-перше, молодим надавалося плодючості на основі магії контакту. По-друге, змивався попередній статус хлопця і дівчини.
Катартичні властивості води застосовувались і в поховальній обрядовості. Тут з мерця, навпаки, намагалися змити ознаки «свого», «прилучити» до сфери «чужого».
Воду, якою обмивали померлого, виливали в незахідне місце. Тут проявляється розуміння небезпеки, яку могла створювати така вода для живих (як і вода з першого купелю). З цією ж метою біля померлого залишали посудину з водою.
Очисним є й обряд обмивання тих, хто сидів біля померлого чи був на похороні. З його допомогою з живих змивалися ті ознаки «чужості», яких вони набували, сидячи біля покійного. Обов'язковим є й прибирання та миття оселі.
Застосування катартичних властивостей води простежується і в календарній обрядовості. Загальнопоширеним для всієї України було купання в річці під час великих свят. Вважалося, що в цей час вода набуває особливих цілющих властивостей. На Різдво й особливо на Водохреще селяни, у яких були венеричні захворювання або виразки, вмивалися до сходу сонця. Цей самий обряд здійснювався і в Чистий четвер. Очисний купіль у день Івана Купала був поширений у всьому слов'янському масиві. Локальним варіантом Українських Карпат було вмивання росою до сходу сонця. Тут вмивання також означує змивання попереднього стану (нечистоти, плюгавства) і набуття нового (чистоти, краси).
Аналізуючи застосування очисних властивостей води у традиційній обрядовості українців, можна викреслити таку схему: змивання попередніх якостей — набуття нових (у календарних обрядах) і змивання попередніх якостей — набуття нових з переходом в інший соціальний статус (у сімейному циклі). Така схема є характерною для обрядовості українців загалом, хоча певні локальні обряди є абсолютно своєрідними.
Література
1. Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре: Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов.— СПб.: Наука, 1993.— 239 с.
2. Богатырев П. Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья // Вопросы теории народного искусства.— М.: Искусство, 1971.— С. 167-296.
3. Гвоздевич С. Вода і вогонь у родильній обрядовості українців ХІХ — поч. ХХ ст. // Народознавчі зошити.— 1995.— Зош. 1.— С. 34-35.
4. Дандес А. Сухе та мокре, лихе око // Студії з інтегральної культурології 1. THANATOS.— Львів, 1996.— С. 132-142.
5. Менцей М. Славянские народные верования о воде как границе между миром живых и миром мертвых // Славяноведение.— 2000.— № 1.— С. 89-97.
6. Moszyсski K. Woda // Kultura ludowa sіowian. Cz. ІІ.— Krakуw: Polska akademia umiejкtnoњci, 1934.— S. 509-513.