Вплив діалектичного мислення на формування творчої особистості
Ю. Воржева, Львівський національний університет ім. Івана Франка
В наш час гостро стоїть питання виховання творчої особистості, яка може самостійно орієнтуватись у дійсності, вміє знаходити нестандартні рішення на основі критичного ставлення до здобутої інформації. Цей процес має починатись з раннього дитинства. В психології на основі багатьох досліджень було показано, що організація адекватної освітньої роботи з дітьми дошкільного віку, яка враховує механізми їхньої пізнавальної діяльності, дозволяє дітям оволодівати різноманітним, в тому числі досить складним матеріалом. При цьому дитина не тільки засвоює ту або іншу галузь знання, але і розвиває свої здібності.
Одним з напрямків розвитку творчої особистості є розвиток діалектичного мислення, сутність концепції якого (запропонована вiдомим дитячим психологом, доктором психологiчних наук, професором, дiйсним членом Нью-Йоркської академiї наук Миколою Вераксою) полягає у розумінні мислення як системи особливих діалектичних розумових дій, що дозволяють оперувати протилежностями, продуктивно перетворювати їх та розв'язувати суперечливі ситуації. Міркувати діалектично —, значить, не вигадувати того, чого не існує в дійсності, не нав'язувати природі нічого такого, чого в ній немає. Це значить, визнавати об'єктивну діалектику, яка існує і виявляється в самих речах, тобто в об'єкті, який є поза нами і незалежно від нас.
Діалектичне мислення формується у дитячому віці і в подальшому використовується у вирішенні творчих завдань. Центральне місце в процесі діалектичного мислення посідає створення випереджаючої структури образу, на основі якої в подальшому будується конкретний образ. А у дошкільному віці розвиток випереджаючої структури образу тісно пов'язаний з діалектичними структурами мислення.
Виділяють такі операції діалектичного мислення: серіація (формується на основі почергової дії декількох об'єктів, кожен наступний об'єкт за своїми якостями та іншими характеристиками є протилежним попередньому персонажу), об'єднання (один і той самий об'єкт одночасно є і тим, і іншим, об'єднуючи в собі об'єкти з протилежними якостями і об'єкт є і тим, і іншим відносно до двох об'єктів, з сильно вираженими протилежними якостями), обертання (формально початок і кінець дії ніби збігаються, але початок і кінець мають якісні відміни, протилежні одна одній), перетворення (будується на основі дії механізму зміни стану одного і того самого об'єкта на протилежний із збереженням решти його якостей), замикання (будується на основі дії механізму, коли дія одного об'єкта направлена проти іншого, протилежного об'єкта, повертається назад до першого об'єкта з тим самим значенням, яке надавалось на початку), опосередкування (будується на основі механізму, коли остаточне вирішення проблеми і протилежної ситуації здійснюється опосередковано до тих умов, які створюють цю протилежну ситуацію, протилежні самі собі і взаємно виключають одна одну). Всі ці діалектичні операції відповідають певним законам діалектики (Закон єдності і боротьби протилежностей, Закон перетворення кількісних змін у якісні і Закон заперечення заперечення).
Як свідчать дослідження психологів, формування діалектичного мислення починається в дитинстві (3-5 років) і є передумовою формування творчого мислення, але часто ця здатність у дітей розвинена набагато краще, ніж у дорослих (тобто з часом, без належного тренування ця здатність послаблюється).
