Виникнення філософії в контексті проти­ставлення міфологічного та наукового світогляду

Хавроненко В.Д., Київський національний аграрний університет

Філософія, займаючись граничними основами людського буття і мислення, є втіленням повсякчасного виходу рефлексуючої самосвідомості за межі безпосереднього існування. Постійне відновлення цього трансцендентного акту, що лежить в основі буття людської свідомості, пошук людиною граничних смислів, не обумовлених кінцевістю безпосереднього досвіду, не може постати проблемою, що вирішується раз і назавжди. Саме тому філософія займалася і продовжує займатися «вічною» справою, здійснення якої постає справою людської думки.

Виникнення філософії -- багатоаспектна і складна проблема дослідження, яка передбачає розгляд питання про те, в чому полягає специфічність філософського знання, зародження якого ми можемо прослідкувати в творчості давньогрецьких мислителів. Більшість дослідників здійснюють аналіз даної проблеми в контексті розрізнення і протиставлення міфологічного і наукового світоглядів.

Філософія як наука -- це, передусім, результат формування нового світовідчуття, для якого світ повсякчасно відкриває в собі простір незрозумілого і недосяжного. Незнання і нерозуміння чогось несумісне з міфом. Прагнення зрозуміти і пізнати -- це результат усвідомлення незрозумілості того, що здавалося б відомим. Зокрема, Мераб Мамардашвілі спростовував розуміння міфологічної картини світу як втілення страху людини перед непізнаним і незрозумілим всесвітом. Людина, яка є носієм міфологічного світогляду, сприймає невідомих, далеких і таємничих істот як настільки близьких, що на їх волю, на прояв їх бажань можна вплинути актами ритуалу, заклинання, актами магії.

Міфологічне світосприйняття ґрунтується на інтуїтивно-естетичному переживанні спілкування із світом, на розумінні його через екзистенційний досвід повноти сенсу життя. Карл Юнг цілком слушно наполягав, що саме міфологічна складова світогляду особистості є найбільш стійкою, та комфортною для людини. Почуття абсурду, яке проаналізував Альбер Камю, це явище наукового світовідношення, що спирається на принципи раціональності.

Усвідомлення наявності проблеми як предмета теоретичного дослідження є результатом визнання самоочевидності незрозумілого і відстороненого, що провокує до осягнення шляхом відшукання внутрішньої необхідності причинно-наслідкового зв'язку між змістовно-визначеними елементами. Міфологічний світогляд базувався на почутті тотальної спорідненості у світобудові, внутрішній сенс якої є інтуїтивно зрозумілим і близьким.