Взаємодія міфологічної та діалектичної форм мислення у вихованні естетичних смаків особистості

Адамішин І.Б., Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

Міф, як відомо, є однією з форм віддзеркалення дійсності. Саме цій формі притаманне злиття різнорідних, суперечливих елементів. Міф завжди байдужий до протиріч, не визначає, не висвітлює і не розв’язує їх як, наприклад, у біблейських міфах, сповнених багатьма суперечностями. Ось саме цим міфологічна форма мислення докорінним чином відрізняється від діалектичної, яка надає протиріччям першорядного значення, розглядаючи їх як джерело саморуху об’єктивного світу і його пізнання. Йдеться саме про діалектичні протиріччя, а не про логічне протиставлення одних тверджень іншим, науковим, як це трапляється у міфах.

Вчені дослідники у своїй пізнавальній діяльності теж мають справу не з об’єктивною реальністю самою по собі, а з її теоретичним образом. Описуючи один і той самий реальний світ, вони у різних теоріях можуть висвітлювати різні аспекти об’єктивно-реального світу або одні й ті самі його аспекти, але на різних ступенях глибини і точності. Інакше, наукове визнання віддзеркалює не тільки властивості об’єктивної реальності, але і властивості суб’єкта, який пізнає світ, осягає його. Відомо, що отворами для його виявлення обдарованості особистості діяча слугують естетичні смаки, система естетичних переваг і орієнтацій, яка базується на узагальненій творчій переробці історично обумовлених естетичних вражень (Борев Ю.Б. Эстетика.-- М., 1988.-- С. 24).

Отже, умовою функціонування системи переваг і орієнтацій може слугувати тільки система сучасних наукових знань. Це означає, що розвиток естетичних смаків особистості тісно пов’язаний з процесом здобуття наукових знань та успішною систематизацією означених здобутків.

Результати аналізу сучасного стану розробки проблем формування естетичних смаків особистості вказують на те, що у матеріалах сьогоденних досліджень справедливо наголошується визначення спроможностей особистості оцінювати естетичні особливості предметів та явищ природи, людської діяльності, відмічаючи їхню красу або потворність. До цього слід додати, що варто вчитись не тільки оцінювати виявлені особливості, але і творити. створювати їх самостійно, «власноручно». Адже створення гармонії у будь-якій суспільно корисній справі -- це передовсім врівноваження протиріч, впорядкування суперечностей.

Матеріальний світ постає перед нами як сфера застосування практичної діяльності людей. Виявляється, що «повна онтологія» (повна картина реальності) є не тільки картиною об’єкта, але і картиною процесу пізнання цього об’єкта.

Тут слід підкреслити. що процес здобуття наукових знань обов’язково несе на собі відбиток доби того соціокультурного фону, на якому вона розбудовується, світогляду, світовідчуття, системи цінностей, які вкоренились у суспільстві, керівних ідей, норм наукового мислення і підходу в осягненні дійсності, які сповідує сучасна наукова громадськість.