Взаємовплив рецептивних особливостей традиційних та новітніх художніх форм

О.І. Овчаренко, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М,Т, Рильського НАНУ, AICA, Київ

Рецепція творів мистецтва являє собою динамічний та історично детермінований процес, що майже необмежено розширює в хронологічній перспективі семантичне поле видатних мистецьких явищ, може діаметрально змінювати судження про їх значення і роль та, в свою чергу, відкриває широкі можливості для культурологічного аналізу усіх аспектів ситуації сприйняття.

Згідно з сучасними рецептивними підходами в оцінці явищ мистецької сфери твір мистецтва не є повністю тотожним своїй матеріальній структурі та не вичерпується нею. Твір мистецтва як такий, як власне особливим чином організований образний ряд, виникає та існує тільки в свідомості реципієнта, вступаючи в активну взаємодію з усім комплексом його культурних навичок та життєвого досвіду. Варто, однак, наголосити на складності самої принципової схеми багатогранності феномена сприйняття в творчому процесі, в якому можна умовно виокремити, насамперед, самосприйняття митця, його рефлексії, кристалізації задуму та момент трансляції його за допомогою тих чи інших художніх засобів до свідомості так би мовити &#171,зовнішнього&#187, реципієнта.

У даному контексті нас особливо цікавить другий аспект проблеми через те, що розвиток технологій все більше звужує сферу безпосередньої матеріальної артикуляції об'єктів мистецької сфери, а з іншого, виносить на перший план концептуальні моменти визрівання художньої ідеї. Глобальним є процес посилення відриву від будь-яких ремісничих компонентів та нестандартизовано-індивідуальних операцій. Досвід творення артефакту за старими, так би мовити &#171,рукотворними&#187,, технологіями все більше стає надбанням мистецтва елітарного, націленого на унікальний результат. В цьому відношенні ми переживаємо момент, типологічно подібний до ситуації на зламі ХІХ &#151, ХХ століть, коли відбувалося становлення індустріального суспільства, і прагнення зберегти творчий підхід до організації предметного оточення людини зумовило пошуки та енергійні спроби відродження кустарного виробництва і зрештою інспірувало появу стилістичних форм модерну. Проте одна з найсуттєвіших відмін сучасної ситуації від початку ХХ століття полягає в тому, що соціально-інформаційна основа елітарного мистецтва сприймається в сучасному світі як надзвичайно хистка та піддається потужним розчинюючим впливам масової культури, що набула складної диференційованої стратифікації, здатної охопити практично усі культурні групи з відповідним і гнучким набором стандартів. Категорія елітарного в мистецтві, тобто еталонного, за художньо-якісними критеріями переживає докорінне переосмислення та трансформацію й відходить у розряд вишуканих архаїзмів. Власне, відбувається процес заміни &#171,елітарного&#187, так званим &#171,ексклюзивом&#187, &#151, поняттям, яке певною мірою втратило свою соціальну детермінанту.