Застосування автентичних та іноетнічних міфологем у психотерапевтичній роботі

Мединська Ю.Я., Тернопільська академія народного господарства, Інститут експериментальних систем освіти

У роботі тренінгово-терапевтичної групи осіб старшого віку, котра працювала протягом року (VIII.2002/VIII.2003) на базі Львівського геріатричного пансіонату використовувалася міфологічна символіка. Організація роботи групи переслідувала дві основні цілі: тренінгово-терапевтичну та дослідницьку, спрямовану на аналіз особливостей застосування автентичних та іноетнічних міфологем в процесі групової психотерапії.

Базуючись на основних положеннях глибинної психології, а саме аналітичного (юнгіанського) її напрямку, теоретичні передумови дослідження можна описати як синтез деяких аспектів етнопсихології та вікової психології з точки зору юнгіанського підходу. Вихідними принципами роботи є такі:

1. Колективне несвідоме, із врахуванням його онтологічного статусу (як феномена апріорно недоступного остаточному пізнанню) та особливостей функціонування несвідомих психічних змістів (недотримання законів лінійної логіки, каузальності та хронології) може розглядатися як умовно дворівневе. «Верхній» шар колективного несвідомого детермінує психологічні особливості великих людських спільнот (етносів), а «нижній» є резервуаром дійсно універсальних, позбавлених етнічної специфіки архетипів. Тому кожна конкретна міфологія, котра є колективною проекцією глибинних психічних комплексів відповідного етносу, виникає внаслідок етнічного опрацювання у «верхньому» шарі колективного несвідомого універсальних мотивів, народжених у загальнолюдських, тваринно-організмічних (К.Г. Юнг) глибинах колективної психіки. Отже, кожна міфологічна система насамперед відображає специфічні риси етносу-творця, котрі, у свою чергу, визначають спосіб метафоричного оформлення глибинних універсальних змістів.

2. З точки зору глибинної психології загальні цілі психотерапевтичної роботи корелюють з віком клієнта. Рух по шляху індивідуації молодої людини полягає у звільненні лібідо, котре може бути зв’язане у патологічних психологічних комплексах, та зверненні його на конструктивне розв’язання реальних життєвих завдань. Натомість основним завданням індивідуації у людини «післяполудневого» віку (К.Г. Юнг), котра вже залишила позаду інфантильні установки та дитячі паттерни відносин з батьківськими фігурами, приходить час говорити про архетипічні проблеми. Звільнене «післяполудневе» лібідо може скеруватись не назовні, а всередину з метою опрацювання «проблеми протилежностей», як її називає К.Г. Юнг. Іншими словами, йдеться про інтеграцію власного цілісного образу, котра полягає у диференціації та прийнятті у собі тих рис чи переживань, котрі витіснялись, заперечувались, знецінювались раніше.

Виходячи із сказаного, було сформульовано робочу гіпотезу дослідження: а) етнічно-специфічний рівень колективного несвідомого на основі універсальних мотивів генерує міфологеми, автентичні даному етносу, названі нами етнічно-специфічними; б) автентичні та чужорідні міфологеми мають різне значення для носіїв етнічного менталітету, а саме, етнічно-специфічні міфологеми мають здатність безпосередньо та найбільш точно описувати комплекси, притаманні даному етносу, в той час як етнічно-неспецифічні можуть мати мало спільних точок дотику з психологією даного етносу; в) реакції тренінгово-терапевтичної групи на різні види міфологем повинні відрізнятись. Мета дослідження -- вивчити особливості групового опрацювання автентичних та чужорідних метафор.

Враховуючи вікові особливості учасників та умови групової роботи, для досягнення поставленої мети використано один із методів аналітичної психотерапії, а саме метод ампліфікації -- доповнення і розширення групової тематики міфологічними образами, мотивами та ідеями. Для ампліфікації використовувались як етнічно-специфічні міфологеми (слов’янські образи і мотиви, доповнені деякими елементами міфології індоєврпопейських народів, зокрема, грецької міфології), так і етнічно-неспецифічні (єгипетська, китайська, австралійська міфологія).

Результати дослідження: після досягнення групою достатнього рівня взаємної довіри та опанування учасниками стилю психотерапевтичного спілкування (вільне, некритичне та безоціночне висловлювання), виявилось, що етнічно-специфічні міфологеми є простішими для опрацювання, вони без особливих труднощів можуть бути використані учасниками як метафоричний спосіб пояснення власних індивідуальних переживань. Чужорідні міфологеми викликають більш амбівалентні переживання: гостру критику, нерозуміння, неприйняття та неспроможність емоційно включитись у запропоновані мотиви. За умови конструктивного опрацювання описаного опору виникають емоції здивування, зацікавлення, відчуття парадоксальності запропонованого матеріалу, в результаті -- можливість часткового прийняття елементів іноетнічних метафор. Основні труднощі полягають у подоланні описаного опору, в той час як етнічно-специфічні метафори виявились для учасників дослідження більш доступним інструментом самопізнання.