Життєтворчість сучасних біотехнологій: глобальний ризик чи запорука життя?

Є.Д. Вишняк, Інститут філософії НАН України імені Г.С. Сковороди, Київ

З розшифровкою генного коду живої матерії з'явилися можливості свідомого продукування генетичних конструкцій із заданими властивостями, почалася ера тотальної &#171,життєтворчості&#187, сучасних біотехнологій. Виробництво трансгенних рослин, тварин, модифікованих мікроорганізмів, клонування тканин, органів, цілих організмів, самої людини, штучне репродукування, емпіричний вибір батьків, зародишів, статі майбутньої дитини, генетичний контроль над народженням, генна корекція поступово стають феноменами повсякденності.

Перспективи ще принадливіші &#151, повернення до життя вже зниклих форм, створення відсутніх у природі міжвидових та міжродових видів, продукування абсолютно синтетичних форм життя, цілеспрямоване конструювання нових видів.

Неухильне прискорення технологічного, інформаційного, космічного прогресу, глобалізація, дефіцит часу та пов'язані з ними &#171,хвороби цивілізації&#187, активізуватимуть проблему біотрансформації, керованої регенерації самої людини, конструювання людей з певними психофізичними задатками, з певним геномом.

Інший напрямок &#151, біотехнічна трансформація людини. Певна система приладів, керована комп‘ютером, дасть змогу передбачати й усувати шокові, стресові ситуації у людини. Вже сьогодні людині вживлюють мікрочіпи, за допомогою яких вона розширює свій індивідуальний простір, адаптаційні можливості до змін оточуючого середовища, оптимізує свій фізіологічний та психічний стан. Ще тісніше поєднання технічних штучних інформаційних систем з людиною веде до створення людиномислячих систем з інтелектом могутнішим за людський. Уніфікована інформаційна структура може стати частиною органічної складової людини, елементи інформатики можуть бути вживлені в головний мозок (комп‘ютерна організація людини). Деякі технології, вирішуючи актуальну проблему прийняття рішень, контролю взагалі спрямовані на створення схем управління без включення людини (&#171,безособові&#187, технології, в яких рішення приймаються машинами), на створення штучного інтелекту.

Новий час потребує нових психологічних механізмів для регулювання людської діяльності, відмови від багатьох стереотипних форм, вирішення проблеми психологічної тотожності людини (психоелектричне &#171,умиротворення&#187, або &#171,стимулювання&#187, центрів окремих ділянок мозку, коли не виникає бажання застосовувати алкоголь чи наркотики, долаються агресії, депресії без звернення до персональної мотивації, з'являється відчуття сили, насолоди, щастя незалежно від об'єктів щастя).

Широкого розвитку набуває індустрія максимально можливого подовження життя, молодості &#151, косметична генотерапія, задоволення особистісних бажань (зміна, виправлення обличчя, фігури, статі, пасивна гімнастика, пасивні методики навчання).

Нові технології пропонують вирішення багатьох соціальних проблем (здоров'я, харчування, регулювання народжуваності, безпліддя, визначення батьківства, ідентифікації особи, наркоманії, алкоголізму, утримання інвалідів, психічно хворих людей, усунення наслідків забруднення природного середовища, техногенних аварій, природних катастроф, реальної загрози використаня біологічної, хімічної зброї тощо).

Можна констатувати, що новітні біотехнології ведуть до реального підвищення життєвості як окремої людини, так і людства в цілому. Але як далеко спрямовані технології життєбудування? Яким стане модифікований у своїх глибинних формах та виявах світ? Якою стане людина з заданими якостями?

Усвідомлення неминучості перетворень докорінно змінює сприймання реальності, життєві установки та концепції. Сучасні біоновації розширили діапазон таких проблемних ситуацій, коли накопичений людством культурний досвід виявляється недостатнім. Неухильний прогрес набуває самоцінного значення, знімає обмеження, пов'язані з необхідністю збереження ідентичності речей, розширюється експансія штучної реальності, досягнутий рівень починає диктувати нові правила, які погрожують людині як носію буття певної якості. Перспективність біотехнологічного напряму робить його визначальним не тільки у подальшому розвитку технічного прогресу, але й у виробленні смислу та мети людської життєдіяльності.

Відкрито формулу біологічного життя. Формула людського життя має певний надлишок, з яким і пов'язані сучасні філософські колізії щодо вічних питань буття-небуття, життя-смерті, природи людини, її автентичності, свободи, ідеалів, імперативів.

Тяга до модифікацій притаманна людині, її суперечність й полягає в одночасній спрямованості на збереження та змінення власних параметрів. Здавна людство відшукувало смисл свого існування, знаходило його в природі, богові, людині. І виявило суперечливість, кінечність людського життя, а водночас і можливість-необхідність самому визначати себе, свій смисл, свою безкінечність. Сутнісними ознаками людини постали: активно-діяльнісне відношення до світу, прагнення свобідного себевиявлення, подолання усіляких меж, пошук позамежного, а також, вироблення норм, імперативів життєдіяльності, прагнення до гармонії із зовнішнім світом, побудова суспільних відносин за ідеалами добра, істини, краси, справедливості, гідності кожного (морально-духовні цінності були піднесені до першооснови життя). Людина постала як &#171,синтез скінченного-нескінченного, свободи-необхідності&#187,, добра-зла.

Сучасні прогресисти зазначають, що збереження ідентичності &#151, нічим не обгрунтована зарозумілість положення Канта, що людина повинна бути завжди метою і ніколи засобом, практично не здійсненне, а боротьба з будь-якими виявами розуму в інших формах нищівна не тільки для людини, але й майбутньої цивілізації. Взагалі, чим скоріше штучна біосфера відмежується від природної біосфери Землі, тим скоріше людина зможе відчути свою безпеку. Людство потрібно готувати до сприйняття нових, змінених форм життя та розуму.

Прихильники &#171,традиційної людини&#187, виступають проти нігілізації, знищення цілісної, автентичної людини, яка вже склалася біологічно та історично, обстоюють право людини на природний незмінний геном, обов'язковість моральної складової знання. Збереження природи, культури, життя, людини потребує свідомих  зусиль для обмеження неухильної орієнтації на технологічний розвиток. Швидкість змін не має перевищувати нашу здатність адаптуватися до них, не втрачаючи себе.

Життєтворчість сучасних біотехнологій потребує серьозного філософсько-етичного аналізу (проблеми знання, прогнозованості, доцільності, вартості ризику втручання у вітальні механізми, створення контрольних механізмів, захисту генетичної інформації від зловмисництва, безоглядної комерції, соціальних маніпуляцій, нав'язування певних генетичних стандартів, запрограмованої поведінки, штучного вирівнювання можливостей кожного індивіда, генетичної нерівності тощо ).

...За людину, яка кажучи &#171,Ні&#187, природному світові, вміла б сказати &#171,Ні&#187, самій собі. Щоб за мрією про вічність, безсмертя, молодість і за сучасних можливостей їх наблизити людина не втратила б свого обличчя, щоб за життя не потрапила до &#171,аїду&#187, (з грецької &#151, &#171,невидний&#187,).