Анкх (ключ життя)
Для єгипетської культури характерний дивовижний взаємозв'язок слова й образа. Ієрогліфічна писемність стала символічною системою, що приносить заступництво богів, знання й захист. З цією писемністю було тісно пов'язано багато могутніх амулетів; серед них — відомий символ життя анкх. Як ієрогліф цей знак означає «життя», а як символ указує на безсмертя. У ньому поєднується хрест, символ життя, і коло, символ вічності, разом же вони позначають вічне життя. І, проте, анкх є чимось незрівнянно більшим, ніж просто символом життя, оскільки зв'язаний із трансформацією звичайних життєвих процесів. Його форму можна розглядати як комбінацію чоловічих і жіночих символів, Озириса й Ізиди, як союз земного й небесного. «Анкх є іншою формою Венери (Ізиди) (символ), і означає езотерично, що людство і все тваринне життя вийшло з божественного, духовного кола, і відбулося падіння у фізичне чоловіче і жіноче зародження» (О. П. Блаватська, «Таємна Доктрина»).
Цей знак може представляти магічні узи, що поєднують усі речі в єдиний Вузол Ізиди, Богині Любові та Життя, яка поєднала, відповідно до міфу, що дійшов до нас, розкидані частини свого божественного чоловіка Озириса, що символізує Містерію. Так само і людина прилучається до вищого знання, розвиваючи свою волю, роблячи зусилля для об'єднання зі своїм вищим, справжнім «Я», де живе свідомість власного безсмертя.
Його форма може бути витлумачена як сонце, що сходить, а також як ключ (одне з його назв — «ключ життя» чи «ключ Нілу»). Анкх — це магічний символ мудрості, знайденої у результаті ініціації, ключ до таємного знання, сила, влада.
Пов'язаний з концепцією вічного життя, анкх широко використовувався єгипетськими художниками і зустрічається на всіляких пам'ятниках мистецтва. «Анкх — найсвященніший хрест єгиптян — знак життя, живого, клятви, завіту, що тримали в руках їхні Боги, фараони й мумії померлих» (О. П. Блаватська). Усі боги зображувалися з цим знаком у правій руці; від володіння ним залежало життя будь-якої істоти, як божественної, так і смертної. Боги обдаровували цим знаком царів і душі, виправдані в Залі Суду — і той, хто знаходив його, жив упродовж «ста тисяч мільйонів років».
Як символ невичерпної життєвої сили знак анкх наносився на стіни храмів, на пам'ятники і вироби. Єгиптяни зображували анкх на амулетах для того, щоб продовжити життя на землі; із цим амулетом ховали, упевнені в тім, що покійних чекає життя в іншому світі. Існувало уявлення, що саме так виглядає ключ, яким можна відкрити врата смерті. Анкх був зв'язаний з повітрям і водою як з елементами життя. З повітрям — у контексті ідеї про «подих життя», що боги дають людству через царя. У скульптурних зображеннях боги підносять цей символ до носа царя, або ж (на рельєфах) сам антропоморфний знак життя несе за царем опахало, овіваючи його й даруючи цим вічне життя. Існують зображення, на яких священна вода у вигляді мініатюрних знаків життя стікає на царя із судин Гора і Тота під час обряду очищення. Форму анкха іноді надавали судинам для узливань. З таких судин Ізида, Нефтида, Тот і Анубіс омивають померлого водою, що приносить йому відродження. Магічна сила знака життя переходило в рідину, що наливалася в цю судину. Нарешті, форма знака вічного життя часто надавалася найрізноманітнішим приношенням, призначеним для душ покійних, — починаючи від хлібів і завершуючи букетами з лотосів і папірусів.
Для ранніх християн Єгипту, коптів, анкх символізував вічне життя, що було подаровано людині завдяки жертовній смерті Рятівника.