Августин Блаженний
Блаженний Августин (354 — 430)
Августин Блаженний — християнський теолог і філософ, найвидатніший представник патристики, визнаний в православ’ї блаженним, а в католицизмі святим — і Вчителем Церкви.
Біографія
Августин Аврелій народився в 354 році в Тагасті (Африка) у сім’і язичника й християнки. Його глибоко віруюча мати, Моніка, заклала основу для звернення Августина в християнство.
Закінчивши школу, він їде в Карфаген, щоб вдосконалюватися в риториці. Знайомство з «Гортензією» Цицерона спонукало його прийняти елліністичну філософію як форму мудрості й мистецтва життя: «Ця книга змінила мої настрої і зробила навіть іншими мої молитви, мої обітниці, мої бажання».
Августин викладає риторику спочатку в Тагасті (374), потім у Карфагені. У 384 році він їде до Мілану, де зустрічає підтримку маніхеїв, прихильником яких був. Однак у 386 році, завдяки єпископу Амвросію, у нього з’являється інтерес до християнства. У 387 році Августин приймає хрещення від єпископа Амвросія і повертається до Африки. У зв’язку зі смертю матері у нього виникає прагнення розповсюджувати на своїй батьківщині християнське вчення.
Повернувшись до Тагасту, він засновує релігійне братство, яке швидко прославилося своєю святістю. Августин стає священником у своєму рідному місті, а потім, у 395 році, єпископом Гіппона (Північна Африка). Його діяльність була спрямована на розповсюдження і роз’яснення принципів віри, а також на боротьбу з єресями, включаючи маніхейство, донатизм і пелагіанство. Помер Августин у 430 році.
Основні твори:
«Монологи», «Про Трійцю», «Сповідь», «Зречення», «Про град Божий» та ін.
Основні ідеї
Філософування у вірі
Віра, за Августином, є необхідною умовою для дослідження, мета якого — пізнання Бога й душі. Дослідження накладає сувору дисципліну: не відчужуватися від віри, не ухилятися від проблем і труднощів і не прагнути уникати їх, а брати їх до уваги й вирішувати, намагаючись зрозуміти їх суть. Першопочаткова віра є рушійною силою, яка спонукає людину почати процес дослідження, щоб у результаті дійти істинної віри. Пізнання й віра, накладаючись, створюють єдине ціле. Цією єдністю є Бог або Істина, що, в принципі, одне й те саме.Шукати Бога означає шукати душу, яка знаходиться всередині самої людини. Це він і називав «сповіддю», яка складає постійний процес діяльності філософа: «Не выходи из самого себя, возвратись к себе, внутри человека живет истина, и если поймешь, что твоя природа переменчива — поднимись над собой».
Про Божественну Благодать
В міру того, як людина займається пошуком істини, вона наближається до Бога, тобто абсолютна істина — це Бог. Пізнання істини — це немов би володіння світлом, яке дозволяє розрізняти й розуміти суть речей. Це світло відкривається людині як Слово, Логос, Бог-Син, найчистіше вираження Світлого Розуму.Августин пише: «Бог открывается как Истина тому, кто его ищет как Истину, и открывает себя как Любовь тому, кто любит». У людині закладена можливість прийти до Бога як через розум, так і через глибоке почуття любові, але ця здатність дарується Богом як Благодать. Будь-яка сила, будь-яка людська чеснота з’являється від Божественної Благодаті, тому що Бог дав її для того, щоб людина прийшла до Бога, зуміла досягти його.
Про людину
У природі людини закладена здатність шукати й любити Бога: «Мы — люди, созданные по подобию нашего Творца и поэтому обладаем возможностью вернуться к Нему». Ця можливість повернутися до Бога, до Святої Трійці, ґрунтується, за Августином, на тому, що в людині є трійця, схожа на божественну; це три характеристики людської душі: Пам’ять, Розум і Воля. В людині є «стара людина» — зовнішня, плотська, яка народжується, старіє та помирає. Але вона може стати «новою людиною», духовною, у якої вік визначається не перебігом часу, а ступенем наближення до Бога. «Нова людина» — та, яка має здатність відроджуватися.
Божий Град і Град земний
Людині надається можливість вибору: жити за плоттю або жити за духом. Цей вибір стосується не тільки однієї людини, але й усього людства у цілому. Августин розглядає проблему боротьби між плотським і духовним як боротьбу між двома царствами: Градом земним і Градом Небесним. Два цих Гради ніколи не проявляються в чистому вигляді, оскільки в нашому світі немає абсолютно чорного й абсолютно білого. Егоїзм і презирство до Бога породжують Град земний, а любов до Бога — Град Небесний. В одній і тій самій цивілізації, в одному й тому самому місці були люди, які жили в земному Граді, і люди, які жили в Граді небесному, хоча фізично вони були мешканцями одного міста. Тільки розпитавши один одного, можна з’ясувати, хто до якого Міста належить. Блаженний Августин належить до Града Небесного, він сам шукав Істину, тобто Бога, і мав неспокійний дух, який прагнув спонукати до пошуку Істини інших.
Цитати
Как же люди отправляются в путь, чтобы восхититься горными вершинами, грозными морскими волнами, океанскими просторами, блужданиями звезд, но при этом оставляют в небрежении самих себя?
•••
По-настоящему проблема всех проблем — это не космос, а человек. Не мир загадка, но мы сами.
•••
Я сам стал для меня самого ощутимой проблемой, я не осознаю всего, что я есть.
•••
Поскольку мы не равны с Богом, более того, бесконечно от Него удалены, посему Его стараниями... мы узнаем в самих себе образ Бога, образ, к коему следует всегда приближаться, совершенствуясь.
•••
Разум есть взор души, которым она сама собою, без посредства тела, созерцает истинное.
•••
Необходимо заключить, что по ту сторону нашего ума есть некий Закон, который называется истиной, и нет сомнений, что эта неподверженная изменениям природа, превышающая душу человека, существует.
•••
Две разновидности любви порождают два града: любовь к себе, вплоть до презрения к Богу, рождает земной град; любовь к Богу, вплоть до самозабвения, рождает град небесный. Первая возносит самоё себя, вторая – Бога. Первая ищет людскую славу, вторая устремлена к высшей славе Бога.
•••
Кому знакома истина, тот знает Свет, а кому знаком Свет, тот познает вечность. Любовь есть то, что тебе открыто.
•••
То, что мы надеемся узнать, нельзя увидеть очами, услышать ушами — это должно быть в сердце человеческом. Так что же такое вера, если не верить в невидимое? Вера – это верить в то, что незримо: истина – это узреть то, во что уверовал.
•••
Бог — умный свет, в Котором, от Которого и через Которого разумно сияет все, что сияет разумом.
•••
Что же такое время? Пока никто меня о том не спрашивает я понимаю, нисколько не затрудняясь; но, как скоро хочу дать ответ об этом, я становлюсь совершенно в тупик.
•••
Самое врачевание души, совершаемое Божественным промыслом и неизреченным милосердием, по своей постепенности и раздельности в высшей степени прекрасно. Оно распадается на авторитет и разум. Авторитет требует веры и подготовляет человека к разуму, разум в свою очередь приводит его к пониманию и знанию.
•••
Старайся дознать, что такое высшее согласие: вне себя не выходи, а сосредоточься в самом себе, ибо истина живет во внутреннем человеке; найдешь свою природу изменчивою — стань выше самого себя.
•••
Отвернись от своей тени, возвратись в себя самого: для тебя нет другой погибели, кроме забвения, что ты погибнуть не можешь.
Література
1. Всемирная энциклопедия: Философия, АСТ, М., 2001.
2. Д. Антисери и Дж. Реале, «Западная философия от истоков до наших дней», «Пневма», Спб, 2001.
3. Антология мировой философии в 4-х томах, т. 1, часть 2, «Мысль», М., 1969.
4. М. Суини, Лекции по средневековой философии, Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, М., 2001.