Блискавка
У всіх давніх культурах блискавка символізує силу, швидкість, рух і є атрибутом бога-громовержця, царя богів. З'єднуючи небо і землю, блискавка уособлює божественну волю, творчий імпульс, що передається на землю і стає рушієм людей і подій. У блискавках вбачали знамення, що посилають боги; місця, куди ударяла блискавка, вважалися священними, а люди, уражені блискавкою, — відзначеними Богом.
Блискавка є проявом божого гніву, образом руйнівного «небесного вогню» і одночасно благодатним явищем, уособлюючи пробудження внутрішніх життєвих сил. Психологічно блискавка може розглядатися і як криза, і як здатність побачити в мороці нові обрії, знайти вихід. Пізнання Істини по своїй раптовості, силі і потрясінню подібне до спалаху блискавки.
«Миттєвість духовного осяяння порівнювалася з блискавкою в багатьох релігіях. Більш того: раптовий спалах блискавки, що розриває пітьму, сприймався як mysterium tremendum (лат. «жахлива таємниця»), що, перетворюючи світ, сповнює душі священним трепетом» (Мірча Еліаде).
У Давній Індії вважалося, що блискавка символізує могутність і велич Брахмана — безособового Абсолюту, що присутній в основі всіх речей. Брахман пізнається миттєво, блискавично, і у ведичних текстах та текстах Упанішад момент осяяння порівнюється з блискавкою — «істина в блискавці».
У Ведах згадується Тріта — стародавнє божество, якого вважають уособленням блискавки. Цей бог пов'язаний з водою, з вогнем і небом. Блискавка як небесний вогонь — одна з іпостасей Агні; вона також асоціюється з руйнівним вогнем «третього ока» Шіви (ведичного Рудри). Одним з подвигів Шіви було знищення однією стрілою Трипури — столиці асурів: «Тоді триокий Шіва швидко випустив згубну стрілу. Небокрай став червоного кольору, немов розплавлене золото змішалося з пурпуром, а миготіння стріли злилося з променями сонця. Стріла спалила три фортеці, як стіг соломи». Із символом блискавки тісно пов'язана ваджра — міфічна зброя бога-громовержця Індри. Ваджру (санскр. «алмаз», «блискавка») називають «метальником блискавок» і вважають силою, що знищує ворогів і всі види неуцтва.
Ваджра також є одним з найважливіших символів буддизму і позначає духовну могутність Будди, який розколює ілюзорні реалії світу. Буддисти Тибету називають ваджру «дордже». Вона символізує міцність, ясність і всеперемагаючу силу вчення Будди.
У давньокитайській міфології походження явищ природи пов'язується з Пань-гу, першою людиною на землі: з його подиху народжується вітер і дощ, з видоху — грім і блискавка. За переказом, існувала небесна управа грому. До неї входили бог грому, бог вітру, бог дощу і богиня блискавки. Главу небесної управи грому Лей-цзу зображували з третім оком на лобі, з якого лився потік світла. Дянь-му («матінка-блискавка») тримала в піднятих над головою руках два дзеркала. Стоячи на хмарі, вона то зближувала, то розводила дзеркала, у результаті чого і виникала блискавка. Вважалося, що Дянь-му освітлює блискавкою серця грішників, котрих має покарати бог грому.
У символіці давнього китайського трактату «І Цзин» блискавка — це образ гексаграми чжень, «збудження». Вона позначає момент, коли життя починається заново, рух назад неможливий, необхідно йти вперед. У цій ситуації людина може відчути страх і втратити впевненість у власних силах. Але якщо не зраджувати принципові неухильної дії і устремлінню вперед, такий рух приведе до найвищого успіху.
У стародавніх греків блискавкою володів глава олімпійського пантеону богів Зевс. За часів боротьби з титанами циклопи викували Зевсу блискавку — магічну зброю, якою він вразив Кроноса. Перемігши в цих битвах, Зевс отримав владу над землею і небом, а грім, блискавка і перуни стали його невід'ємним атрибутом. Ударові блискавки Зевса міфи приписують перше з двох народжень «двічі народженого» Діоніса.
Згідно з Плінієм Старшим, великий бог етрусків Тин володів «трьома сяючими червоними пучками блискавок». Він очолював шістнадцять божеств, але тільки вісім мали право метати блискавки, причому, ці блискавки відрізнялися кольором. Усі ці особливості враховували гаруспики — віщуни, що тлумачили небесні знамення.
У Давньому Римі Юпітер, як і багато інших стародавніх богів, спочатку не мав людської подоби, а зображувався у виглядіді кам'яної стріли, в котрій вбачали символ блискавки. Згодом громові стріли, які він тримає в руці, стали символом могутності і непереможної сили царя богів. Три блискавки Юпітера символізують випадок, долю і передбачливість — три сили, що формують майбутнє.
За міфами ацтеків, Всесвіт пройшов чотири етапи (або ери) розвитку. У третій ері, що називалася «Чотири. Дощ», верховним божеством, носієм сонця, був Тлалок, бог дощу і грому, що зображувався з палицею-блискавкою. Стихією цієї ери, що завершилася всесвітньою пожежею, є вогонь, а знамення його — блискавка.
У християнську епоху блискавку пов'язують з одкровенням Божим, як, наприклад, у книзі «Вихід», де грім і блискавка передвіщають явлення Бога Мойсеєві на горі Синай. Крім того, блискавка символізує божий суд (у день Страшного суду).
У знаменитому мусульманському сюжеті одкровення Магомету в печері на горі Хіра блискавка провіщає появу божого посланця - Ангела Джибріла.
Одержати удар блискавки, на думку шаманів, означає негайну ініціацію.
«Про людей, яких убило блискавкою, думають, що вони викрадені в Неба богами грози, і останки їх шануються як реліквії. Той, хто залишається живим після ураження блискавкою, цілком міняється; по суті, він починає нове життя, стає новою людиною» (Мірча Еліаде).
