Дельфін
Дельфін — істота, яка живе у двох стихіях, морській та повітряній. Він служить сполучною ланкою між земним і небесним і є царем риб, рятівником людей, які потерпіли аварію корабля, проводирем душ у потойбічному світі. Дельфін — це алегорія порятунку, натхненна древніми легендами, що зображують його як друга людини. Він символізує море, морську силу, безпеку й швидкість, волю, шляхетність, любов, задоволення.
Два дельфіни, які дивляться у різні сторони, уособлюють подвійність природи, космічні потоки інволюції й еволюції, два дельфіни разом — золоту середину між крайностями, символ рівноваги. Дельфін із якорем означає розважливість
У шумеро-семітській міфології дельфін зв'язаний з Енкі — богом мудрості, хазяїном підземного світового океану прісних вод. Згідно до переказу, люди жили як тварини, поки з моря не вийшла першолюдина, культурний герой Оаннес (епітет бога Енкі) в образі напівдельфіна (за іншою версією — напівриби-напівлюдини). Він навчив жителів Вавілонії писемності, наукам, будівництву, землеробству. Крім того, дельфін є атрибутом богині Іштар і присвячений Атаргатис, богині родючості та благополуччя в західно-семітській міфології.
У єгиптян Ізида, богиня родючості, вітру, води й мореплавання, може зображуватися з дельфіном.
В індуїзмі дельфін — кінь Ками, бога любові.
У мінойській культурі він уособлює владу на морях. Майже чотири тисячі років тому древні художники відобразили дельфінів на фресці Кноського палацу на острові Крит: ніби морські божества, величезні тварини, плавно сковзаючи, здійснюють свій танок у прозорих водах, охороняючи та спокій підводного царства.
У грецькій міфології дельфіни часто супроводжують богів — Афродіту, Посейдона, Аполлона, Діоніса. Дельфін може володіти як місячними, так і солярними ознаками: поруч з Аполлоном Дельфійським він символізує світ і сонце, якщо ж зображується з Афродітою чи Еросом, то має місячний символізм. По своєму походженню Афродіта близька до фінікійської Астарти, ассірійської Іштар, єгипетської Азиди й часто, подібно до них, зображується з дельфінами. Дельфін — одна з іпостасей Посейдона. По переказу, один із дельфінів поєднав шлюбом бога морів і Амфітриту. Після сутички зі страхітливим Піфоном Аполлон в образі дельфіна доганяє корабель критських мореплавців і приводить його до пристані міста Криси. Звідти через родючу долину моряки приходять до підніжжя Парнасу, де розташована головна святиня еллінського світу — Дельфійський оракул і храм Аполлона, — і стають першими дельфійськими жерцями. Відповідно до легенди, у дельфінів були перетворені тирренські морські розбійники, що не розглянули в полоненому ними прекрасному юнаку могутнього бога Діоніса. З того часу їм визначено вічно служити в його свиті. Діоніса в древніх містеріях порівнювали з чарівним дельфіном, який поринає у безодню й піднімається на поверхню води… Він безсмертний і існує поза межами простору і часу, то з'являючись, то зникаючи в нескінченному ланцюзі втілень...
В етрусків і римлян дельфін символізує подорож душі через море смерті до країни обітованої. У мітраїзмі дельфін зв'язаний з Мітрою, символом світла.
У християнській символіці дельфін ототожнюється з Ісусом Христом як творцем і спасителем, із воскресінням і порятунком. Дельфін із якорем або кораблем уособлює церкву, ведену Христом. У християнстві цей символ іноді заміняє ковчег порятунку й відродження. Дельфін, простромлений тризубцем або прикутий до якоря, означає розп'ятого Христа.
Міфи багатьох народів говорять про дельфіна як про істоту божественну, що володіє даром пророцтва, здатним одним стрибком вилетіти з води й досягти неба, щоб зайняти своє місце серед сузір'їв...
* * *
Арион
Навстречу дню в яснеющем просторе
Плывет он, на дельфине восседая;
Стихает ветер, и волна седая
Чуть плещет, сладостной кифаре вторя.
И нереиды с ним в согласном хоре
Поют, чертог подводный покидая,
И множат эхо, голоса сплетая
В торжественном амфитеатре моря.
Нерей с Доридою, и сам великий
Нептун,и старый Главк, чудесным пеньем
Пробуждены, всплывают из пучины.
О власть необоримая музыки!
Тебе внимают с равным восхищеньем
Ветра и волны, боги и дельфины.
Хуан Де Аргихо (перевод с испанского Г. Кружкова)