Дуб
 |
 |
 |
 |
Дуб вважався притулком божого грому, оскільки в нього легко потрапляла блискавка. Він символізував силу богів природи. Це дерево було пов'язане з богами-громовержцями і громом, вважалось емблемою богів неба і родючості. Дуб — символ Перуна, Сонця та інших богів; дерево життєвої сили, гордості, міцності, довголіття та здоров’я. Його вшановували як дерево життя і світової осі. Слов'яни-язичники вважали дубові гаї житлом богів, тому категорично забороняли їх вирубувати. Дубам у жертву приносили биків, кабанів, півнів, хліб тощо. За давніми легендами у вирії — обителі богів і душ — росло першодерево світу — прадуб з молодильними яблуками безсмертя.
Листя дуба уособлювало чоловічу силу, честь, вірність та довголіття. Коли у домі народжувався хлопчик, на його честь саджали дуб і купали дитину у настої з дубового листя.
У християнстві дуб — символ Христа, як сили, що проявляється у біді, як твердості у вірі.
 |
 |
 |
 |