Гранат
Напевне, у кожного в житті трапляються миті, коли він зупиняється у квапливому натовпі людей, і питає себе: а куди всі біжать? І чому так самотньо часом серед стількох людей — незнайомих, а часто й знайомих? І що робити мені, куди прямувати?
Знайти відповіді на ці запитання може допомогти один символ, який ми знаходимо в різних культурах та епохах — символ граната. Він є значущим у культурі греків, фінікійців, персів, вірмен, у християнській традиції. Придивіться до нього уважно — чим же він примітний? Чому його називали королем плодів, символом єднання, життя, відродження?
Це дуже багатовимірний символ.
У фінікійців він був атрибутом бога Сонця, символом життя. У Персії — символом вищої влади. У Греції — атрибутом Гери, богині обітниць та шлюбу. І, звісно ж, атрибутом Деметри — богині сил вічного відродження та плодючості. Існувала грецька легенда про те, що перше дерево граната посадила богиня Афродіта, і золотий гранат на острові Кіпр став символом кохання та уз.
Видова назва malum granatum означає «зернисте яблуко». За структурою він являє собою множину зернин, об’єднаних під однією цупкою оболонкою та дає дивовижний приклад об’єднання множинного в одне ціле, яке народжує нову якість — неподілений плід «яблука».
Він розповідає про те, як повернути собі внутрішню злагоду, радість, цілісність, гармонію та почуття єдності — так-так, він розповідає саме як повернути, і ніяк не інакше.
Звуки гармонії народжуються не на землі, їхня домівка — небо. Звідти вони спускаються та наповнюють світ. Цілісність — не на землі, а на небі. Звідти вона приходить й з’єднує здавалося б непоєднуване. Знайти точку єднання там, де це видається неможливим, зробити ще одне зусилля, дати шанс, а не відвертатися з відразою — як усі ми потребуємо цього! Простягнута рука, ще одна спроба зрозуміти, не засудити, почути — яке спасіння, коли отримуєш це! Й як важко зробити це самому… І щоб це зусилля все ж таки здійснити, потрібна мужність мислити, шукати і піднятися в собі до найлюдянішого, найвищого, майже недосяжного — того, що у давніх традиціях називали зернами у людині. Зернами людського, божественного, вищого, безсмертного. Дуже цікава символіка зернин у єгипетській традиції: із зернами людина приходила на землю, пророщувала їх і йшла з новими зернами в своєму серці, які потім зважувалися на терезах Озіріса. Зерна, які первісно є частиною Цілого, Єдиного, великого, дані нам для збереження та перетворення себе.
Символ граната був пов’язаний з давніми містеріями. А містерії завжди підіймали людину над землею, занурювали в простір іншого масштабу — простір великої Гармонії та Вічності.
У грецьких містеріях зерна гранату з’їдала юна Персефона, рятуючись тим самим від великого забуття, і поверталася в світ не юною наївною дівчиною, а мудрою жінкою, справжньою дочкою своєї Великої Матері. Саме гранатові зерна допомагали їй залишатися живою та неушкодженою в царстві мертвих, а потім знову виходити на світло, відроджуватися для життя. Так дивовижний плід постає перед нами в якості запоруки безсмертя.
А нас продовжують хвилювати питання самотності, любові, гармонії, відповіді на які ми шукаємо в улюблених книгах, фільмах, статтях — «Сто років самотності», «У пошуках втраченої єдності»… Які додасте ви?
І над усім цим мерехтить величний образ богині, яка простягає нам розкритий гранат — короля плодів, символ відродження, безсмертя, життя.
Багато давніх народів пов’язували з гранатом сподівання на воскресіння та безсмертя. Всі традиційні світові релігії відводять гранату особливе місце.
У буддизмі гранат — один з благословенних плодів, поряд з цитрусом та персиком.
В ісламі він вважався символом морального очищення, фруктом, що ріс у Раю. В Китаї він символізує достаток, плодючість, щасливе майбутнє. Він згадується і в декількох священних книгах, разом з Біблією, де постає в якості подоби краси, а також як символ єдності світу. На багатьох живописних полотнах Середньовіччя та Відродження немовля Ісус тримає в руці гранат — дар принесений Христом людству, дар вічного життя.