Грифон
Грифон — міфічна істота з головою, пазурами й крилами орла та тілом лева. Він символізує панування над двома сферами буття: землею (лев) і повітрям (орел). Поєднання двох найголовніших сонячних тварин указує на загальний позитивний характер істоти: грифон уособлює Сонце, силу, пильність, відплату. У міфах і легендах різних традицій грифон відіграє роль хранителя. Так само як і дракон, він охороняє шляхи до спасіння, перебуваючи поряд із Деревом Життя або іншим подібним символом. Він стереже скарби або приховане, таємне знання. «Змії, дракони, грифи, що стережуть скарби, — пише М. Еліаде, — завжди оберігають шлях до безсмертя, оскільки золото, діаманти й перли є символами, що втілюють у собі сакральне начало й дарують силу, життя та всевідання».
Образ грифона походить із прадавнього Сходу, де разом з іншими химерними тваринами він повинен був, як вважали, охороняти золото Індії. За думкою Флавія Філострата (III ст.), «грифони насправді мешкають в Індії; їх вшановують як тварин, що присвячені Сонцю. Саме тому індійські скульптори зображують колісницю Сонця запряженою четвериком грифонів».
У давньоєгипетській традиції грифон поєднав у своєму образі лева, що уособлював царя, та сокола, який був символом бога неба Гора. За епохи Давнього царства грифон слугував також як символ непереможного володаря, що ступає по тілах своїх ворогів, котрі тремтять від жаху. Грифон з'являється і в часи Середнього царства: його зображення, прилаштоване попереду колісниці, надихає солдата на перемогу. За часів пізнього періоду грифон вважається «могутньою твариною» і символом справедливості; в епоху Птолемеїв і Риму у вигляді грифона зображували богів Гора та Ра.
У Греції грифон символізував могутність, впевнену у своїй силі, але при цьому невсипущу й пильну. Грифон фігурує в якості їздової тварини Аполлона. Цих страхітливих стрімких птахів було також запряжено в колісницю богині відплати Немезиди, що символізує швидкість розплати за гріхи. Як утілення цієї богині, вони обертали колесо долі.
У давньогрецькій культурі зображення грифонів зустрічаються на пам’ятках мистецтва доісторичного Криту (XVII-XVI ст. до н.е.), а пізніше — у Спарті (VIII-VII ст. до н.е.). Перша згадка про грифонів, яка дійшла до нас, належить Геродотові (V ст. до н.е.). Він описує їх як потвор, що мають лев'ячі тіла й орлині пазурі та мешкають на далекій півночі Азії, охороняючи золоті родовища від однооких аримаспів (казкових жителів півночі). Есхіл називає грифонів «птаходзьобними собаками Зевса, котрі не гавкають». Греки вважали, що грифони були охоронцями золотих копалень скіфів. Більш пізні автори додають численні подробиці до характеристики грифонів: вони є найдужчими з-поміж звірів (за винятком левів та слонів), будують свої кубла із золота; із героями та богами вони не конфліктують.
Фантастична сцена битви грифона й тигриці зображена на виробах скіфського мистецтва VII ст. до н.е. Один із кінських головних уборів із першого Пазирикського кургану 
прикрашений зображенням лев’ячого грифона, що бореться з тигром. На золотих прикрасах «сарматського тваринного стилю» представлена ще одна сцена шматування: орлиний грифон та інша фантастична істота нападають на хижака котячої породи — «пантеру».
Образ грифона зустрічається і в християнській традиції. У середньовічному церковному мистецтві грифон стає одним з найпоширеніших персонажів, і, оскільки ця істота є символом амбівалентного характеру, вона, з одного боку, символізує Спасителя, а з іншого — гнобителів і переслідувачів християн, позаяк є сполученням хижого орла й жорстокого лева. Найперше грифон змальовувався в якості диявола-викрадача душ, однак уже у Данте він стає символом подвійної природи Христа — божественної (птах) та людської (тварина), оскільки володарює на землі й на небі. Сонячна символіка обох тварин, що складають грифона, посилює це позитивне трактування. Тому грифон вважається переможцем змія та василіска, що уособлюють демонів диявольської породи. Саме піднесення Ісуса Христа на небо символічно пов’язується з грифонами.
За доби середньовіччя грифон стає улюбленою геральдичною твариною, де він символізує поєднані риси орла й лева — пильність та відвагу. Бьоклер (1688 р.) розшифровує образ грифона так: «Грифони зображаються з тулубом лева, головою орла, довгими вухами й орлиними лапами з пазурами, що має означати поєднання розуму й сили».