Каблучка
Каблучка як замкнене коло символізує цілісність та єдність. Вона не має ні початку, ні кінця, тому часто асоціюється з вічністю та безкінечністю. Її центральний отвір — це місце, де проходить небесна сила, божественне дихання. Каблучка символізує зв’язок, союз чи обітницю. Ось чому вона використовується для позначення єднання двох сердець, як знак подружньої вірності, сімейної рівноваги.
Безкінечність, що обгорнулась навколо пальця, з давніх-давен слугувала символом влади. Це знак належності до певного кола, символ особливого статусу. Господаря каблучки можна розглядати як велителя власного всесвіту, котрий він носить з собою. Тому вона завжди була незмінним атрибутом чарівників, жерців та королів. Відомо, що у царя Соломона був магічний перстень, за допомогою якого він міг повелівати янголами, демонами, усіма стихіями та духами природи.
У Стародавньому Єгипті каблучка як знак вічності має схожість з викладеним у вигляді кола поворозка, кінці якого зав’язані у вузол. Часто цей символ присутній у зображеннях богів; так, наприклад, у храмі Гора в Едфу сокіл, що здіймається вгору, тримає 
у своїх пазурах цей символ вічності. Здатність каблучки попереджувати біду слугувала фараонові захистом. Імена правителів на письмі оточували царською каблучкою, так званим картушем. Звичайні люди використовували вузликові амулети у вигляді обручок, — вони мали захищати їх від хвороб та інших негараздів.
У Китаї коло вважається основою світового порядку. Каблучка є символом вічності, а також гідності та влади. Ціла каблучка означає прихильність імператора, розімкнена — гнів на його підлеглих. У стародавньому Китаї існував звичай надсилати одну з таких каблучок тим, хто знаходився у засланні за якусь провину. Коли вона була цілою, значить, імператор збирався повернути цю людину на державну посаду, зберігаючи його репутацію і не принижуючи його чину. У разі, якщо каблучка була розімкнена, це означало, що людину назавжди усували від участі у державних справах.
В індуїзмі бог Шива, оточений вогняним колом, виконує свій космічний танок, що втілює життєвий цикл як окремої істоти, родини, планети, так і цілого всесвіту. Це — круговий танок природи у довічному процесі творення та руйнування. Разом з тим, світло, що випромінюється колом вогню, символізує одвічну, глибинну мудрість.
У стародавніх греків та римлян металеві каблучки означали авторитет та повагу: їх дозволялося носити тільки дуже гідним людям. А ось для жерців Юпітера обов’язковим елементом вбрання були золоті персні. Ймовірно, звідси походять єпископські каблучки, що означають приналежність до божественного служіння.
У грецькому міфі про Прометея Геракл з дозволу Зевса вивільнює прикованого титана від пут, однак на руці Прометея лишається залізна каблучка з уламком скелі Кавказу. Від того часу Прометей змушений був носити цю каблучка як знак підлеглості громовержцеві.
У християнстві Ієрархи носять перстень, що символізує не тільки шлюб із Христом, а й духовні обов’язки.
Папська каблучка відома під назвою «каблучка рибака», оскільки на ній зображено святого Петра під час риболовлі. Каблучку одягають Папі у момент його обрання, і оскільки вона є іменною, після того, як Папа лишає свою посаду, каблучку знищують. Кардинал у момент його обрання отримує від Папи каблучку з яхонтом, на внутрішньому боці котрої витиснений герб цього Папи. Єпископ теж носить каблучку з коштовним каменем, відмінним від яхонту. Абати та абатиси також можуть носити дуже просту каблучку з коштовним каменем. Просту обручку, що являє собою звичайне металеве кільце або кільце з хрестом, дозволяється носити і черниці, — вона символізує її шлюб із Христом. Крім того, перстень, що має назву літургійного, використовується і під час богослужінь. Зазвичай такий перстень прикрашений великим каменем і має розмір, що дозволяє надягнути його на палець у рукавичці.
Двоє поєднаних між собою кілець або двоє кілець, розташованих один над одним, у християнстві є символічним зображенням неба та землі. Троє зв’язаних докупи кілець означають Святу Трійцю.
В алхімії (а також у гностиків) існує такий відомий символ, як змій, що кусає свій власний хвіст. Він має назву Уроборос. Його значення пов’язане з ідеєю часу — хід часу супроводжується руйнуванням, оскільки минуле мовби невідворотно зникає, тобто час поглинає сам себе. Як і в індуїзмі, змій асоціюється з циклами у житті людини, у природі та цілому всесвіті. В алхімічних манускриптах зустрічається також емблема, де зображено дитину, рука якої лежить на черепі. Дитину обхоплює змій, що скрутився у кільце та кусає свій хвіст. Уроборос замикає у коло два символи крайніх полярностей створеного світу — дитину — та символ смерті — череп. Якщо розглядати цю емблему як одне ціле, то можна інтерпретувати її наступним чином: «У моєму початку закладений мій кінець».
У скандинавській міфології з каблучками пов’язані гноми та карлики, котрі ревно стережуть їх. Каблучки здатні не тільки надавати допомогу, – вони також можуть містити у собі таємну небезпечну силу. Так, у «Кільці Нібелунгів» йдеться про каблучку, яка дарує своєму господареві владу над усім світом, незчисленні багатства, проте приносить біду та смерть і йому самому, і його близьким.
Чарівні обручки і каблучки-талісмани нерідко є атрибутами казок та легенд. Героєві казки вручають чарівну каблучку, і коли той надягає її на палець, вона робить його невидимим (подібно до каблучки Ґіґа у Платона) та здійснює його бажання.