Підтримуємо Україну у ці важкі для нашої країни дні

вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ/Нивки

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • І.-Франківськ
  • Кам'янець–Подільській
  • Київ/Нивки
  • Київ/Поділ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Кентавр


Кентавр

З часів грецької античності кентаври — міфічні істоти з тулубом коня та торсом і головою людини — є символом подвійності. Вони уособлюють поєднання нижчої природи людини, її тваринної натури, з високою природою, людськими чеснотами і здатністю до судження. Це комбінація сліпої сили інстинктів і керівного духу. Кінь уособлює чоловічу солярну силу й є підніжжям для підняття духу людини.

У грецькій міфології дикі істоти, напівлюди-напівконі, мешканці гір та лісових хащів, супроводжують Діоніса (Вакха) й вирізняються буйним норовом і нестриманістю. Можливо, кентаври першопочатково були втіленням гірських річок і бурхливих потоків. За переказами, вони народжені від Іксіона й хмари, що набула вигляду Гери за велінням Зевса. Кентаври б’ються зі своїми сусідами лапіфами (кентавромахія), намагаючись викрасти для себе дружин з цього племені. Після перемоги Геракла над кентаврами, їх було витіснено з Фессалії, й вони розселились по всій Греції. Частину кентаврів під своє заступництво взяв Посейдон. У героїчних міфах одні з кентаврів є вихователями героїв, інші — ворожі світові героїв.

Особливе місце серед кентаврів посідають Хірон, син Кроноса й океаніди Філіри, і Фол, син Селена й німфи Мелії. Вони втілюють мудрість і доброзичливість. Хірон є вихователем героїв (Тезея, Ясона, Ахілла, Діоскурів). Він належить до скинутого Зевсом роду титанів, неприборканих природних божеств, яким відома прадавня мудрість. Хірон знає таємниці лікування й навчає Асклепія. Його ім’я — Хірон — вказує на вмілі руки. Він належить до числа тих архаїчних божеств, які ввійшли в союз із героїчним світом, але разом з тим змушені загинути від руки героїв.

Кентаври смертні, безсмертний лише Хірон, але й він, страждаючи від рани, нанесеної йому Гераклом, прагне смерті. Прометей пізніше згодився стати безсмертним замість нього, і Зевс затвердив цей обмін і переніс Хірона на небо як сузір’я Стрільця (Кентавра).

У християнстві кентавр символізує чуттєвість, неприборкані пристрасті, надмірності, перелюб, втілення диявола. Крім того, цей персонаж служив втіленням людини, яка розривається між добром і злом, єретика, який, хоча й знає вчення, але застосовує його невірно. У середньовічній символіці кентавр, оскільки він не подолав своєї тваринної природи, вважається протилежністю шляхетного лицаря, а часто — втіленням зарозумілості.

У образотворчому мистецтві були популярними сцени кентавромахії. Особливе місце як в античному світі, так і в мистецтві наступних епох посідає образ Хірона. У Середні віки зображення кентаврів з’являються в мініатюрах арабських і європейських космологічних трактатів серед знаків Зодіаку.

* * *

Бегство кентавров

Сорвавшись с дальних гор гудящею лавиной,

Бегут в бреду борьбы, в безумье мятежа.

Над ними ужасы проносятся, кружа,

Бичами хлещет смерть, им слышен запах львиный...

Чрез рощи, через рвы, минуя горный склон,

Пугая гидр и змей... И вот вдали миражем

Встают уж в темноте гигантским горным кряжем

И Осса, и Олимп, и черный Пелион...

Порой один из них задержит бег свой звонкий,

Вдруг остановится, и ловит запах тонкий,

И снова мчится вслед родного табуна.

Вдали, по руслам рек, где влага вся иссякла,

Где тени бросила блестящая луна —

Гигантским ужасом несется тень Геракла...

Жозе Мариа де Эредиа (пер. М. Волошина)

Кентавр Хирон и Ахилл Помпео Батони 1770

Письмо

Как горек вкус земного лавра...

Роден навеки заковал

В полубезумный жест Кентавра

Несовместимость двух начал.

В безумье заломивши руки,

Он бьется в безысходной муке,

Земля и стонет, и гудит

Под тяжкой судоргой копыт.

Но мне понятна беспредельность,

Я в мире знаю только цельность,

Во мне зеркальность тихих вод,

Моя душа как небо звездна,

Кругом поет родная бездна, —

Я весь и ржанье, и полет!

М. Волошин