Кішка
Кішка у багатьох міфологічних традиціях пов'язується з місяцем (здатність змінювати форму зіниці символізує фази Місяця), з ідеєю родючості, плідності. Крім того, в деяких культурах вона є й солярним символом, пов'язується з ідеєю царственості.
Кішка може означати зло й сили темряви. Плодючість кішок, їхня здатність бачити вночі, блискучі круглі очі перетворили їх у народних повір'ях на загадкову тварину, якій відомі таємні сили. Відьми, так само як і повитухи (у народних повір'ях майже ідентичні), мають при собі чорну кішку (чорний колір — символічний колір ночі, її таємниць).
Приклад амбівалентного розуміння цього символу дає єгипетська міфологія.
«Єгиптяни уявляли місяць як кішку, — пише О.П.Блаватська. — Місяць був споглядачем у нічних небесах, і кішка була його еквівалентом на землі; і, таким чином, звичайна кішка була прийнята як вираження, як природна емблема і живе відтворення місяця. Сонце, що дивилося униз у пекло вночі, могло також називатися кішкою, як воно й було, тому що воно також бачило в темряві. Кішка називалася по-єгипетському may, що означає — зрячий, від дієслова may — бачити».
У «Книзі померлих» бог сонця Ра виступає як «великий кіт». Розповідається про те, як щоночі, коли Ра починає плавання підземним Нілом, змій Апоп, бажаючи його знищити, випиває з ріки всю воду. Ра в образі рудого кота бореться з ним і відрізає йому голову під священною сикоморою (древом життя) міста Геліополя. Таким чином, кіт тут виступає як одна з іпостасей бога сонця Ра. Суперництво зі змією зробило кішку священною твариною бога Сонця. Священна кішка і всі її побратими з давніх часів користувалися в Єгипті особливою пошаною й повагою, для них будували спеціальні храми. Люди оточували їх любов'ю та турботою, пам'ятаючи про ту важливу послугу, яку робить щоночі кішка всім на землі.
Місяць у Єгипті був уособленням Баст (Бастет) — богині радості й веселощів, всього, що є ніжного в жінці та матері. Баст зображувалась у вигляді жінки з головою кішки, з систром у руці. Її ототожнювали з Мут, а також із богинями-левицями Тефнут і Сехмет (Баст іноді зображується з головою левиці), а пізніше з Ізидою, що виявляє зв'язок образу кішки з ідеєю царственості.
Давні греки ототожнювали Баст з Артемідою — богинею полювання, дочкою Зевса, яка мала рішучий і агресивний характер. Хтонічна неприборканість Артеміди близька до образу Великої матері богів — Кібели в Малій Азії.
У римській міфології Артеміда відома як Діана, яка також вважалася уособленням місяця. Вона богиня рослинності, родопомічниця. Кіт є супутником Діани, вона тримає його біля своїх ніг. Діана перетворюється на кішку, щоб вислизнути від Тифона.
У китайців кіт як нічна тварина, відноситься до принципу інь (жіночого начала, темряви, місяця тощо). Він володіє злими силами й здатністю до трансформаці
ї. Крім того, у Китаї вірили в те, що кіт здатний виганяти злих духів.
У скандинавській міфології богиня родючості, кохання й краси Фрейя їздила у візку, який везли кішки.
У кельтів кіт — хтонічна сила, погребальний символ. Символізував злі сили й часто приносився у жертву.
В індіанців кечуа існувало повір'я про особливого котячого диявола, злого духа, в якого чаклуни запозичають свою силу.
У християнстві кіт — Сатана, тьма, похіть і лінь.
Вважається, що кіт виступає як утілення або помічник чорта, нечистої сили. За повір'ями відьми часто приймали образ кішок, вирушаючи на шабаш верхи на чорних котах.
Кішка нерідко зустрічається у середньовічній геральдиці. «У кішок є розуміння волі, бо кішка не бажає бути ні пійманою, ні ув'язненою. Кішка безжурна й хитра... Через це стародавні династії швабів, швейцарців і бургундців уводили кішок у свої герби як символ свободи» (Ганс Бідерманн, «Енциклопедія символів»).