Конвалія
З давніх давен конвалія незмінно асоціюється з чистотою, ніжністю, вірністю, любов'ю і самими піднесеними почуттями.
Стародавні римляни вважали, що конвалії — це краплі духмяного поту богині полювання Діани, які падали на траву, коли вона втікала від закоханого в неї Фавна. В інших легендах говориться, що конвалії виросли з намистинок Білосніжки або що це — ліхтарики гномів.
У стародавніх германців конвалія присвячувалась Остарі — богині сонця, що сходить, сяючої зорі та передчасниці весни. На честь цієї богині на Пасці (а Пасху і до цього часу від її імені німецькою називають Ostern) запалювались вогнища, влаштовувались свята, все навколо прикрашали конваліями — квітами любові та щастя.
Зі зникненням язичництва богиню Остару замінила в народному сказанні Пресвята Діва; і тепер існує повір'я, що у світлі місячні ночі, коли вся земля охоплена глибоким сном, Небесна Цариця, оточена німбом з блискучих, як срібло, конвалій, являється інколи тим зі щасливих смертних, кому готує яку-небудь радість.
Існує легенда про походження конвалії з палаючих сліз Пресвятої Богородиці біля хреста розіп'ятого Сина. Ці сльози падали великими краплями на землю, і на місці їх падіння проростали чисті білі конвалії, які опадаючи, перетворювались на червоні, нагадуючи собою краплі крові, плоди.
В Англії існує цікава легенда про бій св. Леонарда, одного з союзників Хлодвіга, який навернувся у християнство в битві зі страшним драконом. Три дні св. Леонард марно боровся з ним, але з Божою допомогою на четвертий побачив, як страшне чудовисько зникло в далині лісів назавжди. Господь освятив плями пролитої Леонардом крові, виростив на їх місці квіти недоторканості і святості — конвалії. Кажуть, що благочестиві мандрівники і до цього часу можуть почути, як сніжно-білі дзвіночки конвалій грають переможний гімн.
На Русі квітка конвалії пов'язана з іменами Садко, Любави та Волхови. Морська царівна Волхова покохала юнака Садко, а він віддав своє серце улюблениці полів та лісів Любаві. Засмучена Волхова вийшла на берег і почала плакати. І там, де падали сльозинки царівни, виросли конвалії — символ чистоти, дівочої любові та печалі. За іншою легендою, конвалія — це щасливий сміх русалки Мавки, який розсипався по весняному лісі, коли вона вперше пізнала радість кохання.