Лебідь
Лебідь — символ відродження, чистоти, цнотливості, гордої самотності, благородства, мудрості, пророчих здібностей, поезії й мужності, досконалості. Існують уявлення про здатність душі мандрувати по небу в образі лебедя. Поєднуючи у собі дві стихії — повітря і води, лебідь є птахом життя, і водночас може уособлювати смерть. У зв'язку з цим цікаве протиставлення у міфах та казках лебедів білого та чорного кольорів (життя — смерть, добро — зло).
Лебідь вважається птахом поетів. Пісня помираючого лебедя — це пісня поета, а його білизна — щирість. Знаменита «лебедина пісня» — позначення останнього значного творіння видатних людей. Це поняття зустрічається у Есхіла (525–456 рр. до н.е.), котрий згадує пророчий дар птаха, який знає, що скоро помре, і видає дивні звуки.
Діва-лебідь — давній і всеосяжний образ. Сюжет шлюбу людини з лебедем або перетворення в лебедя поширений у багатьох народів, він знайшов відображення і в низці фольклорних образів (царівна-лебідь, герой, що перетворюється на лебедя). У казках, легендах і переказах лебідь — це уособлення мудрості та неймовірної сили.
У Стародавній Індії є «пара лебедів, які є Хам і Са, що живуть у свідомості Великого і харчуються лише медом квітучого лотоса знання». Птах Хамса, або Калаханса, — «Лебідь у Просторі та Часі», символ Брами, символічний птах, що ронить у Хаос яйце, яке перетворюється на Всесвіт.
Лебеді символізують також вдих та видих, дихання та дух. Брахма, найвище божество індуїзму, їде верхи на лебеді, гусакові або фазані. Лебідь пов'язаний із сонцем; так, в «Тайттірія-брахмані» певний ріші (мудрець) силою свого знання перетворюється на золотого лебедя, летить на небо і з'єднується з сонцем.
У Древньому Китаї лебідь — сонячний птах, Ян.
У греко-римській традиції образ лебедя пов'язаний із Зевсом, Афродитою, Аполлоном, Орфеєм.
Зевс (Юпітер) в образі лебедя став перед Ледою, від цього союзу Леда народила яйце, з якого з'явилася Єлена. Цей міф змальовує варіант космологічного міфу про походження світу з космічного яйця.
Лебідь був присутній при народженні Аполлона, сонячного бога; з ним пов'язана сила пророцтва.
У християнстві білий лебідь — це чистота, милосердя й символ Діви Марії. Його передсмертна пісня символізує страждання мучеників і християнську покірливість.
В алхімії лебідь є символом другої стадії алхімічного процесу — albedo (біле діяння). Це стадія очищення: душа звільняється від шлаку мерзенної м
атерії і постає у всій своїй чистоті.
У кельтів лебедині божества мають сонячну природу і є благодійниками людей; вони володіють здатністю виліковувати; символізують щедрість, любов і чистоту, їхня музика має магічні властивості. Лебеді з золотими або срібними ланцюжками навколо шиї уособлюють божеств. Згідно з повір'ям давніх германців, дівчата можуть перетворюватися в лебідок, що пророчать («Пісня про Нібелунгів»).
У слов'янській міфології лебідь відноситься до шанованих, «святих» птахів. В північній Русі лебідь ставиться вище за інших птахів, про що свідчить, наприклад, казковий сюжет про вибір царя птахів, яким стає білий лебідь (а не орел, як в інших традиціях). Краса цієї пташки породила безліч легенд про дів-лебедів. Вони володіють таємницею напою безсмертя: казкова Біла Лебідь — володарка живої води та молодильних яблук. Переказ про заснування Києва з «Повісті минулих літ» розповідає про трьох братів Кия, Щека, Хорива і їхню сестру Либідь, які поселились на крутих горах над Дніпром. Старший брат дав ім'я місту, двоє інших — горам Щекавиці та Хоривиці, а сестра — річці, що й донині впадає у Дніпро.
* * *
Мажорно-белая симфония
(отрывок)
Над Рейном раздается пенье,
И сказочною чередой
Дев-лебедей скользят виденья
По темной заводи речной.
Их крылья чище снегопада,
Но нагота еще светлей,
Чем пух девичьего наряда,
Уроненного меж ветвей.
И в наше бытие земное
Одна из них слетит на миг —
Таким сияньем под луною
Сквозит заоблачный ледник;
Под красотой заледенелой
Пленительно утаена,
Нам чудится, сжигает тело
Неистовая белизна!
Теофиль Готье
Спящий лебедь
Земная жизнь моя — звенящий,
Невнятный шорох камыша.
Им убаюкан лебедь спящий,
Моя тревожная душа.
Вдали мелькают торопливо
В исканьях жадных корабли.
Спокойно в заросли залива,
Где дышит грусть, как гнет земли.
Но звук, из трепета рожденный,
Скользнет в шуршанье камыша —
И дрогнет лебедь пробужденный,
Моя бессмертная душа.
И понесется в мир свободы,
Где вторят волнам вздохи бурь,
Где в переменчивые воды
Глядится вечная лазурь.
Мирра Лохвицкая