Меч
Меч символізує силу, гідність, лідерство, вищу справедливість, світло. мужність, пильність. На метафізичному рівні він уособлює усепроникаючий розум, силу інтелекту, проникливість.
Двосічний меч — важливий образ божественної мудрості й правди. В Одкровенні Іоанна меч виходить із вуст Христа як символ непереможної небесної істини. У буддизмі меч сприймається як зброя мудрості, що відтинає неуцтво. Вішну часто зображували з вогняним мечем пізнання в руках.
У багатьох міфологіях меч має амбівалентне значення, у якому, в основному, протиставляється життя й смерть. Меч розділяє й відокремлює — душу від тіла, небо від землі. У деяких традиціях меч служить мостом в інший світ (наприклад, міст Чінват у Давньому Ірані).
Одночасно меч, який складається з леза й рукояті, є символом з'єднання, союзу, особливо якщо приймає форму хреста. Даруванням меча супроводжувалося прийняття у лицарське братство; поклавши руку на меч, промовляли клятви, що обумовлювали життя або, у випадку їхнього порушення, смерть. Культ меча особливо помітний у японській традиції та у лицарів Середньовіччя.
Меч відомий як символ життєвої сили й атрибут бога війни. Меч може ототожнюватися з блискавкою богів-громовержців (священний меч Сусаноо, сяючий меч Яхве, меч-блискавка Індри, полум'яніючий меч Вішну).
Меч наділений магічною владою відбивати сили пітьми. Часто величезний, виготовлений з небесного вогню, він служить зброєю богів Сонця й культурних героїв, які з його допомогою борються з чудовиськами (Мардук, що розрубує Тіамат; архангел Михаїл, який валить мечем Люцифера). Меч часто захищає непорочну дівчину від хтонічного чудовиська (Персей і Андромеда, святий Георгій).
При виготовленні цієї грізної зброї використовувалися таємні знання й навички, завдяки чому мечі наділялися надприродними властивостями. Звідси й численні легенди про чарівні мечі, такі, як Екскалібур — меч короля Артура.
Меч західного типу, із його прямим лезом, завдяки своїй формі служить сонячним символом. Східний меч вигнутий представляє собою жіноче, місячне начало.
В індуїзмі Калкі — передбачене майбутнє втілення Вішну — зображується на білому коні, що тримає звичайні емблеми Вішну й зброю, подібну мечу. Калки буде породжений наприкінці Каліюги, нинішньої темної епохи, й проголосить початок нової юги. У ведичній традиції меч символізує блискавку.
У буддизмі меч сприймається як зброя мудрості, символ просвітління. «Подібно тому, як меч розтинає вузли, так і розум досягає найзатишніших куточків буддійської думки». Манджушрі, один із трьох головних бодхісаттв у буддійській міфології, зображується як фігура, що тримає в піднятій правій руці палаючий меч і у лівій руці книгу.
У даосів меч символізує проникаюче в сутність явища осяяння, перемогу над неуцтвом.
У японців меч — це мужність, сила. Поряд із перлиною та дзеркалом, священний меч, подарований Сусаноо богині Аматерасу, належить до Трьох Великих Скарбів Імператора. Бог бурі Сусаноо добув його в бою з восьмиголовим драконом.
У скандинавській міфології згадується меч Фрейра, що боровся сам по собі, й меч Хеймдалля, стража біля мосту-веселки Біврест.
За давньогрецьким переказом, сіракузький тиран Діонісій Старший запропонував своєму фавориту Дамоклу, який вважав його найщасливішим із смертних, на один день свій престол. Дамокл раптово під час бенкету побачив над своєю головою меч, що висів на кінській волосині, й зрозумів примарність благополуччя, постійно присутню загрозу при вдаваному процвітанні. «Дамоклів меч» — образний вислів, що означає постійно загрозливу небезпеку при видимому благополуччі.
У християнстві меч уособлював пристрасті Господні, мучеництво. Він є зброєю архангела Михаїла, а також використовується в якості атрибута багатьох святих. За допомогою меча відтинається все недостойне й безплідне, «усяке дерево, що не приносить доброго плоду». Біблейські херувіми з вогняними мечами охороняють ворота раю. Меч при цьому символізує начало вищої справедливості.
У мусульман меч символізує священну війну проти невірних, а також війну людини проти його власного зла.
В алхіміків хвилясті, обопільногострі мечі, що нагадують язики полум'я, символізують вогонь, що очищає, і подібно духу, вбиває й воскрешає до життя.
* * *
— Подобен сверканью моей души блеск моего клинка:
Разящий, он в битве незаменим, он — радость для .смельчака.
Как струи воды в полыханье огня, отливы его ярки,
И как талисманов старинных резьба, прожилки его тонки.
А если захочешь ты распознать его настоящий цвет,
Волна переливов обманет глаза, будто смеясь в ответ.
Он — тонок и длинен, изящен и строг; он — гордость моих очей,
Он светится радугой, он блестит, струящийся, как ручей.
В воде закалялись его края и стали алмазно-тверды, —
Но стойкой была середина меча — воздерживалась от воды.
Ремень, что его с той поры носил — истерся, пора чинить,
Но древний клинок сумел и в боях молодость сохранить.
Так быстро он рубит, что не запятнать его закаленную гладь,
Как не запятнать и чести того, кто станет его обнажать.
Мой яростный блеск, когда ты блестишь, это — мои дела,
Мой радостный звон, когда ты звенишь, это — моя хвала.
Живой, я живые тела крушу; стальной, ты крушишь металл,
И, значит, против своей родни каждый из нас восстал!
Считает излишними старец-меч пять ежедневных молитв,
Готов даже в храме он кровь пролить, жаждет великих битв.
В разгаре сражения этим мечом вражеских львов бодни —
Не меч отпрянет от их брони — сами отпрянут они.
О молниях в небе заставить забыть молния в длани моей,
И долго пропитанной кровью земле не нужно будет дождей...
Аль-Мутанабби
Меч (отрывок)
1
Меч создал справедливость.
2
Насильем скованный,
Отточенный для мщенья, —
Он вместе с кровью напитался духом
Святых и праведников,
Им усекновенных.
И стала рукоять его ковчегом
Для их мощей.
(Эфес поднять до губ —
Доныне жест военного салюта.)
И в этом меч сподобился кресту —
Позорному столбу, который стал
Священнейшим из символов любви.
3
На справедливой стали проступили
Слова молитв и заповеди долга:
«Марии — Деве милосердной — Слава».
«Не обнажай меня без нужды,
Не вкладывай в ножны без чести».
«In te, o Domine, speravi!» —
Восклицают средневековые клинки.
Меч сосвященствовал во время
Литургии,
Меч нарекался в таинстве крещенья.
Их имена «Огклер» и «Дюрандаль»
Сверкают, как удар.
И в описях оружья
К иным прибавлено рукой писца:
«Он — фея».
4
Так из грабителя больших дорог
Меч создал рыцаря
И оковал железом
Его лицо и плоть его; а дух
Провел сквозь пламя посвященья,
Запечатляя в зрящем сердце меч,
Пылающий в деснице Серафима:
Символ земной любви,
Карающей и мстящей,
Мир рассекающий на «да» и «нет»,
На зло и на добро.
«Si! Si!- No! No!» —
Как утверждает Сидов меч
«Тисона»…
М. Волошин
Удел клинка
Оружье предка, позабыла сталь
Бои с их голубым Монтевидео
В надежном окружении Орибе,
Великими Полками, долгожданной
И легкою победой при Касерос,
Запутанным, как время, Парагваем,
Свинцом двух пуль, вошедших прямо
В грудь, Водой, порозовевшею от крови,
Отрядами повстанцев Энтре-Риос,
Комендатурой между трех границ,
Конем и пиками дремучих дебрей,
Сан-Карлосом, Хунином и концом…
Бог дал той стали блеск. Она незряча.
Бог дал ей героизм. Она мертва.
Спокойна, как трава, она не помнит
Мужской ладони, ратного огня,
Источенной годами рукояти
И меченного родиной клинка.
Простая вещь среди других вещей,
Задвинутых в музейную витрину,
Всего лишь символ, тень и силуэт —
Кривой, нещадный и забытый всеми
Не хуже, думаю, чем ты и я.
Хорхе Луис Борхес