Миша
У традиційних народних віруваннях миша відіграє значну роль. Це давній хонічний символ. За одними міфологічними традиціями з мишами пов'язуються погребальні обряди, смерть, руйнування, війни, голод, хвороби, бідність. В образі мишей уявляють душі померлих, душі предків. В інших культурах вона пов'язана з культами божеств-цілителів (грецькі Аполлон, Асклепій, індійський Шива), з обрядами позбавлення від смерті. Так, у хетто-лувійському ритуалі людину рятують від смерті, прив'язуючи шматок олова (символ смерті) до хвоста миші, яка вирушає у потойбічний світ. У деяких традиціях миша бере участь у космогонічних міфах або виступає у ролі культурного героя.
На побутовому рівні, в домашніх обрядах миша частіше всього згадується у зв'язку з вагітністю, пологами і новонародженими дітьми. Миші як хтонічні істоти пов'язані з вагітністю завдяки її особливому статусу, близькому до межі життя та смерті.
У низці повір'їв мишей характеризують мотиви свисту та музики. Існує безліч переказів, у яких миша має відношення до гри на музичних інструментах або до свисту. Вважається, що за допомогою цих ефектів можна виманити мишей з помешкання; зрозуміло, це має бути особлива мелодія, і виконує її, зазвичай, чаклун.
У багатьох давніх індоєвропейських культурах, таких як хетська, грецька, слов'янська, миша пов'язана з обрядами ворожіння.
Для мешканців Єгипту миші — уособлення зла. Зображення мишей у мистецтві єгиптян зустрічається рідко. В деяких рукописах «Книги померлих» з'являється богиня з мишачою головою, уособлюючи пекло й смерть.
У Давній Індії миша вважалася їздовою твариною (вахана) бога мудрості Ганеші, якого зображували у вигляді людини з головою слона.
У Греції був поширений культ Аполлона-Смінфея (від грецького «миша»), атрибутом якого була миша. Аполлон був не лише покровителем мишей, але й спасителем від них. Іноді зображували Аполлона, який стоїть на миші; можливо, що первісно він і сам уявлявся у вигляді миші. Спочатку він був хтонічним богом, богом підземного світу, потім стає богом сонця.
У давньогрецьких драмах миші — уособлення чуттєвості та палкого бажання. Це стало причиною того, що вони зображувалися на монетах разом із богинею кохання Афродітою.
У християнській Європі миша була символом злої, руйнівної діяльності, вважалося що миші перебувають у тісному зв'язку з відьмами і чаклунами, одним із властивостей яких є вміння перетворюватися на таких істот, як миша, летюча миша, кішка.
У східних слов'ян Чумацький Шлях, що вважався дорогою душі на той світ, називався «мишачою стежкою».
У чарівних казках миша — загадковий персонаж. Вона не виступає в якості головного героя, але часто, з'явившись на мить, вирішує ситуацію. Наприклад, таку роль миша грає у казках «Ріпка» і «Курочка Ряба». Один із найпоширеніших мотивів у казках: героєві, що потрапив у біду, допомагає миша. За думкою В.Я.Проппа, «чарівний помічник» у казці пов'язаний із шаманізмом і культом предків, а той тип помічника, яким представляється миша, уособлює душу померлого предка.
Тобто, в давніх індоєвропейських культурах миша знаменує собою низку розумінь, з'єднаних одне з одним у свідомості людини — душу (душу предка, душу ненародженого немовляти), потойбічний світ, долю людини. Тут в одному образі зустрічаються два загадкових світи — смерть і народження, — що завжди притягували увагу людини.