Равлик
Равлик — універсальний місячний символ, що виражає ідею природних циклів, родючості, відродження. У давніх культах він був символічно пов'язаний з культом померлих пращурів, з тими, хто забезпечував добробут роду, хто посилав благодатні дощі, щоб зробити землю родючою.
Як теофанія Місяця равлик виступав у давніх релігіях Мексики, де з мушлею равлика зображався бог Місяця Тексистекатль. 
У ацтеків він був пов'язаний із зачаттям, вагітністю і пологами.
Равлик виставляє і втягує свої ріжки, схожі на місячний серп, подібно до того, як Місяць то з’являється, то зникає на небі. Спіралеподібна форма мушлі також була пов’язана з Місяцем і місячними фазами, і ширше — з ідеєю часу, циклами смерті і воскресіння, трансформації, еволюції.
У сучасному світі равлик — усього лише звична метафора повільності («повзе, наче равлик»). Однак і цьому образі можна бачити відгук давніх уявлень про час, неквапний, але невблаганний, який завжди досягає мети.
У єгипетській ієрогліфіці спіраль зображалася равликом і позначала хід часу, великий ритм життя. До нас дійшли згадки про церемонії, які проходили у Стародавньому Єгипті, в лабіринті храму в Абідосі, і стосувалися часу.
«Равлик завжди вважався символом часу, і людина, яка поринала в його потаємні спіралі, мала пройти ряд випробувань, пов’язаних із часом. Пройшовши до кінця цей лабіринт, людина ставала здатною зрозуміти смисл часу. Саме це символізує равлик з його будиночком на спині, який неначе несе свій час за плечима, як тягар, але в той же час здатний підняти свої очі і вусики-антени вище голови, вище тіла, вище важкої і інертної матерії»
(Делія С. Гусман «У часу в полоні»).