Роса
У багатьох міфопоетичних традиціях вважається, що все, що приходить із небес, носить священний характер, і в цьому сенсі роса має значення благословенного дарунка неба.
Роса — провісник світанку й дня, що наближається, символізує чистоту, світло, духовне просвітління, божественне Слово, святий дух; солодка роса — це мир і процвітання. Роса пов'язана з ідеєю омолодження й безсмертя, але в той же час може уособлювати недовговічність, ефемерність, ілюзію.
У Китаї «дерево солодкої роси», яке росте на священній горі Кунь-Лунь, символізує безсмертя, є центром світу та приймає на себе символізм Древа Життя.
У буддизмі «Ворота солодкої роси» — буддійське вчення. «Солодка роса», амрита — це нектар богів, свята або чудодійна вода безсмертя, що проливається з небес на земні квіти.
Роса, крім того, є буддистською емблемою недовговічності, скороминущості.
У Кабалі роса — це воскресіння. Мертві відроджуються Росою Світла, що випаровується з Древа Життя.
У Месоамериці роса священного кактуса символізує безсмертя.
В античності росу символічно пов'язували з посланницею богів Ірідою, чиє одіяння складалося з переливчастих кольорами веселки крапель роси, і з богинею ранкової зорі Еос (вважалося, що роса — це сльози Еос).
У неоплатоників — це природна оболонка душ.
У християнській символіці небесна роса — дар святого духу, вона оживляє й освіжає засохлі душі. «Підведіться та тріумфуйте, повалені в прахові: тому що роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців» (Ісайя 26:19).
Роса є уособленням божественного Слова: «…По всій землі суходіл був раніше: ідольською кривдою народи одержимі; і тому роси благодатної не приймають; лише в іудеї знаним був бог… скінчилося іудейство, і закон відійшов. Жертви не прийняті, ковчег і скрижалі, і чистилище відняте. По всій же землі роса, по всій же землі віра поширилася… (щоб) синів своїх у нетління облачити». (Іларіон, митрополит київський «Слово про закон і благодать»).
В алхіміків роса — це зародок філософського каменю й один із символів першоматерії (Materia Prima). Східні слов'яни вважали росу цілющим насінням, принесеним на землю богинею небесної води Зорею. Свято роси наші предки відзначали на Івана Купала, який, таким чином, зв'язувався не тільки із Сонцем, але і з росою. У ніч на Купала збирали росу, вмивалися нею, вважаючи, що вона зціляє від хвороб і надає дівчатам краси.
У російській народній казці Добриню Никитича з дитинства змушували качатися по ранковій росі. Від цього він став таким міцним, що із шести років міг виривати з корінням дуби. Роса має безпосередній зв'язок і з русалками. Русалка Росяниця — покровителька роси, вона насичує трави життєдайною силою, дає корм коровам, тому говорять: «Росяниця дітей годує молоком». Існує приказка: «Діти — це Божественна роса».
* * *
Катится небо, дыша и блистая...
Вот он — дар Божий, бери не бери!
Вот она — воля, босая, простая,
холод и золото звонкой зари!
Тень моя резкая — тень исполина.
Сочные стебли хрустят под ступней.
В воздухе звон. Розовеет равнина.
Каждый цветок — словно месяц дневной.
Вот она — воля, босая, простая!
Пух облаков на рассветной кайме...
И, как во тьме лебединая стая,
ясные думы восходят в уме. Боже!
Воистину мир Твой чудесен!
Молча, собрав полевую росу,
сердце мое, сердце, полное песен,
не расплескав, до Тебя донесу...
В. Набоков
Образы осени
1
Ветер колышет легкое платье.
Сетчатых окон ряд.
Редкие капли часов водяных
в ночной тишине стучат.
Луны, перешедшей Небесную Реку,
Стали росой лучи.
Осенние ветви пугают сорок,
А листья летят и летят...
2
Плещутся синие волны
Тайи под самой дворцовой стеной.
Приходят печали осенних дум,
рассеялся летний зной.
Целую ночь легкий ветер трепал
пряди озерных трав.
Блещут на лотосовых лепестках
капли росы ночной.
Ван Вей