Східці
Східці — це образ, що позначає зв’язок верху та низу, різних космічних зон; вони створюють умови для комунікації між світами. Еквівалентами східців є золота нитка, вісь світу, світове дерево, світова гора, веселка та інші. Східці перетинають три космічні зони, поєднуючи світ богів, людей та світ підземний. Східці пов’язані з рухом по вертикалі. Нерідко східці задають ієрархію божественних персонажів.
У міфах різних народів є поширеним уявлення про рай на землі, що існував на початку часів. У часи «золотого віку» за допомогою східців здійснювалась комунікація між богами та людьми. Рух східцями униз пов’язаний з поступовим сходженням божества з небес на землю. У міфології також зустрічаються сходи, якими герой зі світу людей іде до підземного світу, що пов’язано з небезпекою та випробовуваннями. Рух східцями угору символізує початок нового етапу, вихід на інший рівень. Сер
ед низки містичних концепцій образ східців символізує поступовий розвиток чеснот у людині та повільний, щабель за щаблем, рух на шляху до Досконалості. Підняття східцями символічно завжди розглядається як подія, що відбувається в Центрі Світу і дозволяє вийти за межі Часу та Простору.
У Стародавньому Єгипті небесні східці знаходяться під заступництвом бога Ра. Вони неодноразово згадуються у єгипетській «Книзі мертвих»: «Нехай я, Озирис, писець Ані, переможно поділюся місцем з тим, хто на вершині східців». «Я здійснив подорож із землі на небо, бог Шу допоміг мені встати, бог Сонця закріпив мене з обох кінців східців, і зірки, котрі ніколи не заходять, скерували мене до вершини шляху та допомогли уникнути знищення». Ранні зображення Озириса на верхньому щаблі східців символізують його воскресіння після смерті. Спочатку східці на небо були встановлені для Озириса Гором та Сетом, кожний з яких підтримував одну з їхніх сторін. «Тексти Пірамід» говорять також про східці, щаблі яких утворені руками богів, – цими східцями померлий підіймається на небо.
Самі єгипетські піраміди, котрі є ініціатичними храмами, являють собою величезні сходи, дорогу в небеса. Найдавніша з єгипетських пірамід, що збереглися, піраміда Джосера, мала східчастий вигляд, як і шумерські зикурати. Подібні архітектурні форми розкривають ще одну грань символізму східців: ієрархічність космічної будови світу.
Деякі дослідники знаходять споріднені мотиви між біблійними Східцями Якова та східцями у Єгипті з Озирисом на вершині. У значний, переломний момент життя небесні східці з’явилися перед Яковом, на вершині їх стояв Яхве, який провіщував Якову багатство та славу: «І побачив уві сні: ось, сходи стоять на землі, а їхній верх торкається неба; й ось, Ангели Божі опускаються та підіймаються ними». Символізм сходинок, сходів та сходження зберігся у християнському містицизмі. Східці — один із символів розп’яття, сходження з хреста, а також емблема святих Алексія, Перпетуї, Ромуальда та св. Бенедикта, котрий у своєму видінні побачив братів свого ордену, що підіймалися сходами на небо.
У буддійській міфології Будда Шак’ямуні сходить з неба Тушита на землю драбиною, котру приніс йому Індра. У Тибеті зв’язок людини з небом здійснюється через му — нитку, мотузку або східці, котрі могли набувати вигляду стовпа диму, пориву вітру або променя світла. Тибетці вірили, що раніше їхні тіла розчинялися у світлі і за допомогою му переносилися на небо. Але одного разу людина ненавмисно перерізала му мечем, і з того часу люди стали помирати, а їхні тіла лишалися на землі.
Народи Сибіру уявляли собі світове (шаманське) дерево у вигляді східців, жердини або стовпа. Евенкійський шаман потрапляв у Верхній світ, здіймаючись угору східцями-деревом. У вбранні шамана серед атрибутів, необхідних для подорожей різноманітними світами, зустрічаються маленькі залізні драбинки.
Драбина з семи поперечин була одним із символів мітраїстської ініціації. Святилища культу Мітри завжди знаходилися у підземеллях, і у кожному святилищі знаходилися сходи з сімома щаблями, що ними діставалися обителі блаженства.
У алхімії існують східці, що складаються з семи сходинок — етапів сходження до філософського каменя. Таємничі сходи знаходилися в одному з храмів масонів. Вони мали сім сходинок, котрі символізували проходження Сонцем семи знаків Зодіаку, від Тельця до Терезів.
Символізм східців розглядається дослідниками в аспекті психології. Східці є, насамперед, символом переходу від одного стану буття до іншого. Фактично, сходження вгору східцями уві сні чи в уяві означає розв’язання кризи, переживання духовного відродження.
* * *
Смерть
Вьются ввысь прозрачные ступени,
Дух горит…и дали без границ.
Здесь святых сияющие тени,
Шелест крыл и крики белых птиц.
А внизу, глубоко — в древнем храме
Вздох земли подъемлет лития.
Я иду алмазными путями,
Жгут ступни соборов острия.
Под ногой сияющие грозди-
Пыль миров и пламя белых звезд.
Вы, миры, — вы огненные гвозди,
Вечный дух распявшие на крест.
Разорвись завеса в темном храме,
Разомкнись лазоревая твердь!
Вот она, как ангел, над мирами,
Факел жизни - огненная Смерть!
М. Волошин
* * *
Мир — лестница, по ступеням которой
Шел человек. Мы осязаем то,
Что он оставил на своей дороге.
Животные и звезды — шлаки плоти,
Перегоревшей в творческом огне:
Все в свой черед служили человеку
Подножием, И каждая ступень
Была восстанием творческого духа.
М. Волошин