Сонечко
Образ сонечка має яскраво виражену солярну символіку й пов'язується з кількома міфологічними сюжетами й обрядами. Це знаходить відображення в його численних діалектичних назвах. Один із таких мотивів — це сюжет небесного весілля, найчастіше пов'язаний з обрядовістю літнього сонцестояння. У цьому сюжеті сонечко може співвідноситися як з образом міфічного чоловіка, так і з образом дружини громовержця, що зрадила чоловіка й була покарана за це. У результаті, воно несе на собі сліди покарання небесним вогнем-блискавкою. Другий план цього мотиву — тема дітей бога Сонця: їх семеро, як і днів у тижні; стільки ж і цяток на спині сонечка (у багатьох мовах існують такі назви сонечка, як «семицяткове», «семикрапчасте»). У балтійській традиції, наприклад, є уявлення про сім дітей громовержця, із яких лише молодший, сьомий, витримує іспит вогнем і водою й виявляється законним сином.
З ним пов'язується ідея вічного повертання, воскресіння, достатку, йому відповідає сьомий день тижня, відзначений як день Сонця. Врешті-решт, сонечко співвідноситься із, власне, верховним божеством, богом Сонця (прикладом тому можуть бути назви «сонечко», «сонячний жук», «сонячне теля»).
Інший мотив, із яким пов'язане сонечко — це мотив домашньої тварини, що належить богові (йому відповідають назви типу «божа корівка», «божа вівця», «боже курча»). Давньоіндійські міфи, що розповідають про крадіжку корів у бога, називають сонечко «тим, чий пастух Індра». Повернення корів викликає сонце та дощ, який запліднює природу.
У низці фольклорних текстів, які часто мають характер ворожінь, до сонечка звертаються з питаннями про життя та смерть, про погоду й врожай, про весілля. Вважається, що воно може виконувати роль посередника між різними світами — світом живих і світом померлих. Очевидно, це відображає уявлення про цю комаху як про прародительку. Вона пов'язувалася з Великою Богинею, а пізніше була атрибутом Богоматері. Звідси її назва в європейських мовах: «пташка Богоматері», «божа Марьюшка», «жук Марії».