Український рушник. 08. На похоронах
Під час похорон рушник був символом переходу людини в інший світ: рушник — дорога життя, початок — народження, кінець — завершення життєвого шляху.
Іноді рушниками накривали тіло небіжчика чи клали під ноги; віз, на якому везли труну, застилали рушником чи килимом. Домовину також прикривали рушником, на який клали хліб. На знак жалоби на воротах чи у вікні вивішували рушник. Попереду похоронної процесії несли хрест, обв’язаний рушником. Учасникам жалобної процесії пов’язували руки рушниками. За звичаєм, раніше домовину спускали в могилу на рушниках, і надмогильний хрест, особливо на похоронах хлопця, перев’язували рушником. Тим, хто ніс хреста, домовину, корогви, а також копачам давали хустки або рушники — жодному з тих, хто допомагав на похоронах, не платили грішми.
Після 40-го дня рушник віддавали в церкву на спомин душі. Як правило, похоронні рушники не прикрашалися орнаментом.