Ведмідь
Ведмідь — стародавній амбівалентний символ, що має як солярне, так і місячне значення. Як солярний символ він відображає чоловічий принцип (ян), а місячний відповідає жіночому принципу (інь).
В якості солярного міфічного героя ведмідь уособлює надприродну силу, могутність, відвагу, він бореться зі злом і перемагає його. Таким є Беовульф (буквально, «бджолиний вовк», тобто ведмідь), головний герой одноіменного англосаксонського епосу.
В категорії Місяця ведмідь символізує відродження, нове життя, а отже — ініціацію, обряди переходу.
Символізм ведмедя (грецькою «арктос») співвідносять з північчю, з Арктикою (Земля Ведмедя), з полярними сузір’ями Великої та Малої Ведмедиці, із зіркою Арктур, що в сузір’ї Волопаса.
Ведмідь — це тотемна, хтонічна, священна і жертовна тварина, зооморфна іпостась шамана, його колір — чорний. Ведмедя вважають першопредком людини. Він є також символом королівської влади, влади воїнів.
У кельтській традиції символізм ведмедя тісно переплітається із символізмом вепра (кабана). У кельтів вепр (ян) і ведмедиця (інь) символізували, відповідно, духовну і 
світську владу, тобто дві касти: жерців-друїдів та вершників-лицарів.
Ім’я міфічного короля Артура має спільний корінь з кельтською назвою ведмедя — артос. За уельською легендою «Кулух та Олуен» Артур полює на білого кабана, їх битва триває 9 днів і 9 ночей. Полювання короля Артура символізує боротьбу королівської та духовної влади.
Ведмідь був священною твариною кельтської богині Артіо, захисниці диких тварин, її саму зображували у вигляді ведмедиці.
В Індії ведмедиця, яка символізує варну кшатріїв (воїнів), протистоїть кабану, який представляє варну брахманів (жерців).
У Китаї ведмідь — чоловічий символ (ян) — є опозицією до змії — жіночого принципу (інь), він уособлює силу і хоробрість. Великий Юй набирає вигляду ведмедя під час виконання своїх обов’язків.
У давньокитайському шаманстві існувала церемонія, коли шаман вбирався у ведмежу шкуру та імітував ведмедя у своєму танці, ототожнюючи себе з твариною, задля набуття його сили і могутності.
Стародавнє японське плем’я айнів, яке заселяло Північну Японію та острів Хоккайдо, вважало ведмедя своїм предком. Вони уявляли ведмедя Богом Гори, що править усім. У них було свято, присвячене Ведмедю. В цей день Бог-Ведмідь спускався з Гори й залишав людям дари.
У давньогрецькій міфології ведмідь був супутником місячної богині Артеміди (у римлян — Діани), яка захищала все живе. Артеміда часто сама з’являлась у ведмежій подобі.
Супутниця Артеміди, німфа Каллісто, була перетворена нею на ведмедицю, котру Зевс помістив на небо у вигляді сузір’я Великої Ведмедиці.
При храмі Артеміди утримувався ручний ведмідь, приносили в жертву диких ведмедів; жриці храму під час обрядів вбирались у ведмежі шкури. На честь Артеміди навесні проводилось свято, приурочене до закінчення ведмежої зимової сплячки.
Серед племен Північної Америки та Північної Азії ведмідь — місячна тварина, оскільки він пропадає взимку і повертається навесні. Він відіграє важливу роль в обрядах ініціації: ніби-то вбиває втаємничуваних, роблячи кігтями «дірки» в їхніх спинах. Певні частини його тіла (кігті, лапи, зуби, шкіра) вважались магічними атрибутами, що зберігали ведмежу енергію, слугували оберегами (амулетами), їм приписували лікувальну дію.
Ведмедя вважали прародителем, називали «Дідом», «Хазяїном Лісу», «Старим Другом», на його ім’я існyвало табу. Крім того, суворими були табу щодо ведмедя для жінок: їм заборонялось ступати на ведмежі стежки, дивитись на голови убитих ведмедів, щоб дух тварини їх не заполонив.
Ведмідь асоціювався з підземними силами, вважали, що ведмідь чує за допомогою землі, говорили, що «земля — вухо ведмедя».
В алхімії ведмідь відповідає чорноті первинної матерії (nigredo), початковим фазам розвитку, інстинктам, силі жорстокій, неконтрольованій.
Відповідно до психоаналізу Юнга ведмідь, як і всі місячні проявлення божественного, відноситься до інстинктів, символізує небезпечні аспекти підсвідомості.
Геральдичний ведмідь символізує могутність, велич, сміливість, мужність. У Середньовіччі він був присутній на родових гербах дворян, а в теперішні часи ведмедя нерідко можна побачити на геральдичних гербах міст і окремих регіонів. Зокрема, ведмідь є символом швейцарського міста Берна, назва якого походить від імені ведмедя (bear).