Янгол
Слово «янгол» означає посланець, «той, хто приносить вісті». Слово «мал'ахім» (провісники), що вживається в першотворі старозавітної частини Біблії, було перекладено грецькою як angeloi (лат. angeli), і при цьому спершу його тлумачили як персоніфікацію повелінь Божих, а згодом воно стало означати членів небесного воїнства, що належать Граду Божому.
Невидимі посланці, мешканці небес, істоти світлі та легкі, але також вогненні та войовничі, існують у багатьох традиціях, і немає жодної цивілізації, де б не згадувалися ці духовні сутності, які співпрацюють із Творцем у виконанні безлічі різноманітних місій, згідно зі своїми рангами та категоріями. Ці посередники між Богом та світом символізують божественні діяння та зв'язок Бога з його творіннями.
В Індії Всесвіт розуміють як ієрархію активних сил, янгольських та демонічних, божественних та героїчних. Цей світ об'єднує 7 планів — від невидимого джерела до конкретного прояву, — планів, населених міріадами божеств, янголів, демонів, котрі вкупі утворюють армію для служіння «Дхармі», Великому Універсальному Закону через «Карму», закон дії та протидії.
У Греції Платон, із слів Сократа, стверджує, що всередині кожної порядної людини існує «даймон» (від грецького «daimonion» — «божественне»), таємничий голос, що наставляє на вірний шлях, один із «геніїв-охоронців», що знаходяться між смертним та безсмертним, людським та божественним, чуттєвим та розумним, — той, хто любить істину та схиляє людину до добра, краси та щастя.
Янголи як «посланці Божі» часто згадуються у Писанні; і віра в їхнє існування глибоко вкоренилася у християнській традиції, де це слово означає духовних істот, особистостей, які є більш досконалими, ніж людина і сповіщають людям волю Божу та втілюють на землі Його веління. Янголи — істоти, створені Богом раніше творення видимого світу. Вони духовні та безтілесні або, можливо, мають деяке ефірне тіло; якщо вони набувають видимого образу — він є лише їх тимчасовою формою, а не постійним буттям. Для янголів наших просторових умов не існує, проте вони не є всюдисущими. Вони досконаліші, ніж навіть перша людина, але обмежені у своїй довершеності: незважаючи на швидкість та глибину розуміння, не всюдисущі; попри свою чистоту та святість, можуть зазнавати спокуси. Вони створені вільними, а тому могли вільно утвердитися у добрі, як світлі янголи, або впасти, як злі духи. Вони стоять перед обличчям Господа, виконують Його волю; безупинно прославляють Його та насолоджуються благодаттю.
У Старому Завіті міститься багато згадок про істоти, призначення котрих - передавати волю Бога людському племені. Янгол — це і благовісник (три янголи, що прийшли до Авраама), і заступник праведників (руйнування Содому та Гоморри), він карає грішних (вигнання Адама та Єви з Раю) або постає таємничою персоніфікацією самого Бога (Іаков, що бореться з янголом).
Янголів існує незліченна кількість; це незчисленне воїнство небесне підрозділяється за вагою та ступенями довершеності. У V ст. їхні різноманітні чини було класифіковано у трактаті, автором якого за доби Середньовіччя вважали Діонісія Ареопагіта. У цьому трактаті, що зветься «Про небесну ієрархію» («De Hierarchia Celesti»), він поділяє янголів на три ієрархії, кожну з котрих, у свою чергу, розбиває на три лики. Вища Ієрархія: Серафими, Херувими, Престоли. Середня Ієрархія: Панування, Сили, Всевладдя. Нижча ієрархія: Начала, Архангели, Янголи. Перша ієрархія оточує Бога у вічному поклонінні, друга — управляє зірками та елементами, третя — Начала — захищає земні царства, а Янголи та Архангели є божественними вісниками.
Чотири архангели, що згадуються у Писанні — це Михаїл, Гавриїл, Рафаїл та Уриїл. Згідно з давньоєврейською традицією, ці чотири архангели підтримують престол Бога. Архангели, наділені величною красою і божественними силами, підтримують піднесені стосунки з тлінною людиною.
Янголи — символи передвісників священного, котрі супроводжують нас і допомагають, коли це необхідно. Згідно з усіма традиціями, кожна людина має янгола-охоронця, який стежить за тим, щоб людина рухалася вперед шляхом своєї власної духовної реалізації. Усі релігії стверджують, що Бог ніколи не полишає людство напризволяще та наділяє кожну людину янголом-охоронцем, щоб ми могли чути Його голос — як потаємний шепіт, так і владні накази, що здатні спонукати нас до пробудження свідомості.
