Жаба
Жаба вважається хтонічною твариною і вказує на сили виникнення життя. Вона асоціюється з ідеєю творення й воскресіння через свої цикли появи та зникнення. У схемі світового древа або трьох космологічних зон жаба (разом з іншими хтонічними тваринами) присвячена відповідно кореням і нижньому світу, перш за все, підземним водам. Іноді вона, подібно до черепахи, риби чи якійсь морській тварині, тримає на своїй спині світ. З жабою пов‘язуються елементи хаосу — первісного мулу, із якого виник світ.
Жаба символічно пов‘язана з Місяцем. У багатьох міфах говориться про жабу, яка живе на Місяці. Як амфібія вона — істота, що живе у двох стихіях. У процесі свого розвитку жаба проходить трансформацію: із пуголовка, який може жити лише у воді, вона перетворюється на дорослу особину спроможну рухатися і у воді, і на землі. Тобто вона символізує посередництво між цими двома світами і трансмутацію. У різних традиціях жаба пов‘язана з водою, зокрема, з дощем, і присутня в ритуалах викликання дощу.
У Давньому Єгипті з головою жаби зображувалися чоловічі першобожества гермопольської Огдоади — великої вісімки первісних божеств. Силам первозданного Хаосу 
протистояли творчі сили — чотири пари божеств, які уособлювали стихії. Чоловічі божества вісімки — Хук (Безмежність), Нун (Вода), Кук (Темрява) і Амон («Невидимий», тобто Повітря) — мали вигляд людей з головами жаб. Їм відповідали жіночі божества зі зміїними головами.
Жабам приписували владу над розливами Нілу, від яких залежав урожай. Маленькі жабенята з‘являлися у річці за кілька днів до її розливу й тому вважалися вісниками родючості. Крім того, в Єгипті існувало повір‘я, нібито жаба мала здатність самозародження, тому вона пов‘язувалася із загробним культом і воскресінням після смерті.
Вона вважалася священною твариною давньоєгипетської богині Хекет — одного із символів безсмертя й принципу «води». Подібно до бога Хнума, свого чоловіка, Хекет створила людей. Разом з Ізидою вона брала участь у ритуальному воскресінні Осириса. Богиня-жаба допомагала породіллям, а у потойбічному царстві — воскресінню померлих.
Ранні християни прийняли цей символ: Жаба, ув’язнена у квітці Лотоса, чи просто жаба була формою, вибраною для храмових світильників, на яких були вирізані слова: «Я єсмь Воскресіння».
У Китаї жаба символізує інь, місячне начало, безсмертя, багатство й довголіття. Китайський міф про лучника І та його дружину Чанье розповідає про те, як, випивши еліксир безсмертя, Чанье оселилася на місяці, де перетворилася на трьохлапу жабу. З того часу вона перебуває у місячному палаці і вічно товче у ступі зілля безсмертя (як і місячний заєць).
Жаба згадується в «Ригведі» — давньоіндійських священних текстах. Гімн жабам присвячений вихвалянню жаб, які починають квакати, передвіщаючи настання сезону дощів. Деякі дослідники вважають, що гімн жабам є словесною частиною ритуалу викликання дощу за допомогою жаб, відомого і в сучасній Індії.
У слов’янській міфології жаба асоціюється, перш за все, з родючістю, вологою й дощем. Вона — хранителька річок, озер, колодязів, володарка води. Ідеєю родючості, живлячої вологи пояснюється її зв’язок із дітонародженням. Вважалося, що жаби витягують із води новонароджених і приносять їх до хати. Як і зміям, у деяких регіонах жабам приписували роль домашнього заступника, її часто використовували у народній медицині, ворожінні й чаклунстві.