Підтримуємо Україну у ці важкі для нашої країни дні

вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ/Нивки

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • І.-Франківськ
  • Кам'янець–Подільській
  • Київ/Нивки
  • Київ/Поділ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Чжуан-цзи


ЧЖУАН-ЦЗИ

Чжуан-цзи (біля 369 - 286 рр. до н.е.)

Біографія

Про життя Чжуан Чжоу, або Чжуан-цзи («вчитель Чжуан»), відомо небагато. Приблизними датами його життя вважаються 369-286 рр. до н.е.; основним джерелом відомостей про нього є коротка біографія у «Ши цзи» («Історичні нотатки», ІІ ст. до н.е.).

У «Ши цзи» Сіма Цянь записано, що Чжуан-цзи жив у другій половині IV ст. до н.е. і помер на початку наступного століття. Давні літописи дійсно згадують про існування у царстві Сун вельможного роду Чжуань, який на межі VII – VI ст. до н.е. після невдалої спроби палатної революції назавжди покинув політичну сцену. Чжуан-цзи був наглядачем плантації лакових дерев, у похилому віці залишив державну службу і став вільним філософом. Життя філософа припадає на період радикальної перебудови давнього китайського суспільства.

Як філософ Чжуан-цзи є одним із засновників даосизму. В останній главі книги, названої його ім’ям, знаходиться наступний відгук про давнього даоса:

«У висловах незвичайних і несамовитих, у шалених виразах, у словах зухвалих і незбагненно глибоких він давав собі волю, нічим не стримуючи себе, і не дотримувався певного погляду на речі. Він вважав, що світ загруз у бруді і йому з ним ні про що говорити… Він не розмірковував про те, що є істина, а що брехня, і тому жив у злагоді зі світом».

Його літературний образ представлений простою, скромною, повністю позбавленою егоїзму людиною, яка, живучи бідно, плела сандалі, відчувала себе щасливою і не обміняла свій спосіб життя на посаду радника правителя.

Чжуан-цзи шукає спокою та самотності, не уникаючи світу, а вміщаючи у собі увесь світ і зберігаючи свою безпосередність. Сміх філософа означав більше, ніж просто веселий характер – це було прозріння себе у собі за допомогою, як казали даоси, «знання своїх меж».

Істинна мудрість, говорить Чжуан-цзи, перебуває «між словом і мовчанням». Слова мудреця «прості та легкі», подібно до звуку дзвона вони наповнюють повітря і пливуть у світ, насичуючи людину звуком вічності. Чжуан-цзи відкриває людині безкрайній світ безмежних можливостей.

Коментатор мудреця Ну Інжин писав:

«Твір Чжуан-цзи виключний надміру, а смисл його слів сповнений таємним, тому читаючи його книги, ноги та руки самі пускаються у танець, адже серце відкриває для себе безмежну пустоту і дух підноситься у радості».

Його не цікавлять знання, він не створює свого вчення, своєї окремої філософії. Його дивні слова нічого не виражають, не визначають, не переконують, а закликають до пізнання таємничої реальності світу – первинного передчуття життя, перед-досвіду, перед-роздуму, перед-знання.

Основні ідеї

Про Шлях Дао

Подорож – це спосіб існування даоського мудреця. Його блукання, вказуючи шлях від речей до буттєвої Пустоти, кожної миті сповнюють його душу безмежною радістю. Радість «небесної єдності» абсолютно безумовна, її не можна осягнути розумом.

«Дао-Шлях існує у своїй істині і найвищій вірності, не діючи і не маючи образу. Його можна сприйняти, але не передати, його можна осягнути, але не побачити. Воно – і свій власний стовбур, і своє власне коріння. Воно існувало споконвіку, ще тоді, коли не було Неба і Землі».

 

Про Велику Пустоту

Самий простір подієвості речей Чжуан-цзи називає Великою Пустотою. Пустота – це прообраз вищої цілісності світу. Вона вміщає у собі усе суще. У пустоті сходяться протилежності. Велика пустота прирівнюється до Матері світу, до всесвітньої утроби, яка народжує і носить у собі усе суще.

 

Про єдність усього сущого

Буття світу уподібнюється звучанню флейти або, точніше, трьох різних флейт: флейти людини – в’язанки порожніх бамбукових трубок; флейти Землі, чий могутній спів складається з усіх голосів природи і, на кінець, Флейти Неба – безмовної музики світової гармонії.

 

Про загальний зв'язок явищ

Для Чжуан-цзи універсум – це просто Великий Ком усього, що є або навіть, точніше, трапляється, і ця неосяжна повнота усього сущого подібна до «розкинутої сіті, в якій не знайти початку». «Речі вкладаються одна в одну», усе присутнє у всьому і загальна сполучуваність речей є умовою повної самобутності кожної миті буття.

 

Про Небесну Скарбницю

Мудрим є той, говорить Чжуан-цзи, хто знає, як «заховати Піднебесний світ у Піднебесному світі». «Хто ж знає безмовний доказ та невимовний Шлях? – запитує філософ. – Це і є, якщо хто-небудь здатен це збагнути, Небесна Скарбниця. Додавай до неї – і вона не переповниться. Черпай з неї – і вона не зубожіє, і невідомо, чому це так. Це називається потаємним світлом». Чжуан-цзи уточнює: істинне світло – потаємне.

 

Про людську природу

Чжуан-цзи цікавило перетворення людської природи. Людина велика не тим, що вона зробила, а тим, що ще не вчинила – ось весела і в найвищій мірі серйозна істина давніх даосів: «Справжні люди давнини не знали, що таке радіти життю і боятися смерті; не поспішали прийти у цей світ і не опиралися проти виходу з нього… Прохолодні, як осінь, і теплі, мов весна, вони наслідували у своїх почуттях чотири пори року, жили, погоджуючись з усім сущим, і ніхто не знав, де покладено їм край».

Чжуан-цзи визнає загальнолюдський гуманізм, для нього світ існує лише там, де є людина – невідома, непізнана «справжня людина», яка не зраджує свою свободу, проходячи крізь «тисячі перетворень, десять тисяч перемін».

 

Цитати з книги Чжуан-цзи

 

Однажды Чжуан Чжоу приснилось, что он бабочка, счастливая бабочка, которая радуется, что достигла исполнения желаний, и которая не знает, что она Чжуан Чжоу. Внезапно он проснулся и тогда с испугом увидел, что он Чжуан Чжоу. Неизвестно, Чжуан Чжоу снилось, что он бабочка, или же бабочке снилось, что она Чжуан Чжоу. А ведь между Чжуан Чжоу и бабочкой, несомненно, существует различие. Это называется превращением вещей.

•••

Чжуан-цзы ловил рыбу в реке Пу. Чуский правитель направил к нему двух сановников с посланием, в котором говорилось: «Хочу возложить на Вас бремя государственных дел». Чжуан-цзы, не отложив удочки и даже не повернув головы, сказал: «Я слышал, что в Чу имеется священная черепаха, которая умерла три тысячи лет назад. Правители Чу хранят ее, завернув в покровы и спрятав в ларец, в храме предков. Что предпочла бы эта черепаха: быть мертвой, но чтобы почитались оставшиеся после нее кости, или быть живой и волочить хвост по грязи?»Оба сановника ответили: «Предпочла бы быть живой и волочить хвост по грязи».Тогда Чжуан-цзы сказал: «Уходите! Я тоже предпочитаю волочить хвост по грязи».

•••

Небо и Земля обладают великой красотой, а о том не говорят. Четыре времени года имеют ясный закон, а о том не судят. Вся тьма вещей имеет неизменный порядок, а о том не ведет речей.

•••

Жизнь человека между небом и землей похожа на стремительный прыжок белого коня через скальную расщелину: мгновение – и она уже промелькнула и исчезла. Стремительно, внезапно все появляются в этой жизни; незаметно, тихо все из нее уходят. Одно изменение – и начинается жизнь, еще одно изменение – и появляется смерть.

•••

Человеческая нога занимает на земле ровно столько места, сколько может накрыть собою. Но, хотя нога мала, человек, вглядываясь туда, где его нога еще не ступала, способен уйти далеко. Таковы же и человеческие познания: хоть они и невелики, но человек, вверяясь неведомому, способен познать то, что зовется Небом.

 

Література:

1. Древнекитайская философия в 2-х томах, том 1, «Мысль, М., 1972.

2. Чжуан-цзы: Даосские каноны, «Изд-во Астрель», М. 2002.

3. Е.А.Торчинов, Пути философии Востока и Запада: познание беспредельного, СПб., «Азбука-классика», «Петербургское Востоковедение», 2005.