Дзвін
Символізм дзвона зумовлений його формою, положенням у просторі і звуком, який він дає. З точки зору форми символізм дзвона є амбівалентним. Витягнута вгору конічна форма відображає чоловічий, солярний принцип, при цьому дзвін уособлює небесне склепіння. З іншого боку, його форма подібна до чаші, символізм якої пов’язаний з жіночим, пасивним началом. Звуки, що ллються із дзвону, можна уподібнити до «небесної роси», яку в кабалістичній традиції дарує «Дерево Життя». Її життєдайна дія пов’язується з ідеями відродження, що однаковою мірою можна приписати і дзвону, який освячує і очищує простір. Дзвін як відображення звучання іншого світу пов’язують зі здатністю музики перемагати хаос і встановлювати космічний порядок. Завдяки своєму положенню між Небом і Землею, дзвін виконує функцію сполучної ланки, виступаючи як провідник волі Небес і з’єднуючи людину з Богом.
В Індії звук дзвона вважають відлунням певних одвічних вібрацій, звуком «Зерна творення», що йде від Брахми. В одному з індійських релігійних текстів говориться, що помираючий чує дзвін, який поступово стихає і зникає в момент смерті. В ряді йогічних практик, коли медитують над «містичними звуками», також чутно дзвін.
В ісламі звук дзвона вважається відгуками серцебиття Бога, а також уособлює тонкі звуки одкровень Корану. Слухати дзвін означає виходити за межі земного існування. Згідно зі словами автора трактату «Дабістан» Мухсина-і-Фані (XVII ст.), медитація над «абсолютним звуком» (чи послання дзвону) була знайома самому Мухаммеду. Хафіз говорить про це в своєму вірші: «Ніхто не знає, де живе моя кохана; знаю лише, що звук дзвона наближається».
В Китаї звук дзвона так само, як і бій барабана, ототожнюється з гуркотом грому. Тому вважається, що музика дзвонів відображає волю Небес і є проявом всесвітньої гармонії. Китайські повітряні дзвіночки застосовуються в традиції Фен Шуй для гармонізації простору: звуки повітряних дзвіночків — це невидимі нитки, що пов’язують світ земний зі світом іншим.
В різних традиціях дзвону приписували магічну здатність встановлювати зв’язок з іншим світом. В Палійському буддійському каноні говориться, що голоси божеств подібні до звуку золотого дзвона. В африканських племенах за допомогою дзвіночків і танців викликають богів — покровителів племені. В шаманських ритуалах здавна застосовувались дзвіночки для того, щоб кликати духів-помічників і відганяти злих духів.
Звук дзвона має універсальну силу екзорцизму і очищення. Церковні дзвони у християнстві і буддійські дзвіночки, розвішані по стінах пагод, виконують одну й ту саму роль: оберігають священні місця від впливу злих сил.
Крім того, маленькі дзвіночки, що звисають з дахів пагод, допомагають почути «звук» буддійського закону. Для буддиста звук дзвіночка являє чистий «звук» Учення Досконалої Мудрості, а також говорить про порожнечу як природу всіх явищ.
Особливий символізм має тибетський дзвіночок — дільбу, що уособлює жіноче начало, Мудрість. В протилежність йому дордже (санскрит. ваджра, тобто блискавка) відображає чоловіче начало, Метод. Разом вони застосовуються в тантричних ритуалах. Дзвіночок з ручкою у формі ваджри також символізує єдність чоловічого і жіночого принципів — Мудрості і Методу. В той же час дзвіночок асоціюється зі світом почуттів, світом ілюзій, прообразом якого є скороминущий звук дзвона, а дордже символізує «алмазний», вищий світ.
У християнстві дзвін ототожнюється з перекинутою чашею, з якої ллються звуки, що несуть Божу благодать. Крім того, дзвін символізує проповідників: сам дзвін — їхні уста, а било (язик) — це язик проповідника. Уподібнення звуку дзвона до уст, що говорять, допомагає віруючим почути голос самого Бога, звернений до людини, до її серця. Не випадково дзвін називають «іконою, яка звучить», або, з іншого боку, «молитвою у бронзі», тому що, збираючи віруючих на богослужіння, він своїм дзвоном віддає славу Богу і закликає наслідувати його приклад.
В усі часи звук дзвона сприймався людьми як дар Неба, що підносить, зцілює і направляє людину.