Криниця
Таємниця криниці поєднує в собі таємниці землі і води. Віра у цілющу силу води, що витікає з-під землі, йде з глибини століть. Достатньо згадати культ священних джерел і криниць, який існував у багатьох народів. Предметом шанування в культі джерела було саме вічне і вільне витікання: «Джерело — тому, що витікає з землі свята вода», — пояснює римський історик Варрон. Водам джерел і криниць приписували властивості очищення, зцілення від хвороб, тамування голоду. Навколо них виникали місця паломництва і, приваблені легендами про дива джерел води, звідусіль стікалися люди.
Нерідко ці криниці мали дивовижне походження. Так, Замзам, священна криниця мусульман, виникла у пустелі з волі Аллаха, щоб врятувати від спраги і неминучої загибелі Ізмаїла з матір’ю. Навколо цього місця пізніше виникло священне місто Мекка. Мусульмани вважають, що «початок джерела Замзам — у Раю».
Глибока, загадкова, повна живильної вологи криниця своєю водою тамувала спрагу і давала надію на спасіння. Можливо тому в багатьох традиціях вона слугувала символом істини, вчення, Божого слова. У єврейській символіці криниця з чистою водою символізує Тору. В християнстві вона означає спасіння і очищення і пов’язується з образом Діви Марії. «Хто жадає, іди до мене і пий», — каже Ісус [Іоанн, VII], джерело води живої, що тече у життя вічне.
Інший ряд значень цього символу пов'язаний з його глибиною. Криниці бажань або криниці знань, пам’яті, істини або молодості нагадують про символізм підземного світу як джерела магічних сил. В скандинавській міфології у джерелі Міміра біля коренів світового дерева Іггдрасиль зберігається око Одіна, який обміняв своє око на мудрість.
Глибокі води криниці асоціюються з царством мертвих і тісно пов’язані з Великою Матір’ю. Вода повертає до життя і дає нове життя в обрядах ініціації.
У кельтів вода, озера, священні криниці мають магічні властивості, з їх допомогою можна потрапити до іншого світу, у цих водоймах живуть надприродні істоти.
З психологічної точки зору колодязь символізував несвідоме, занурення до якого приводить до потойбічного світу, а повернення нагадує друге народження. Занурення в нього — це занурення в невідоме.
У певному розумінні, криниця — це дещо стійке, глибоке, вічно живе, центр, точка, з якої все виходить і в яку все повертається. Криниця — це зовнішньо нерухомий образ, який при цьому має внутрішню рухливість. «Приходять і йдуть міста, а криниця лишається» — «І Цзин» гексаграмі, яка має назву «Цзин» — «криниця», відповідає ситуація, коли слід звернутися вглиб самого себе для знаходження сил, які були втрачені в минулому, і віднайти в собі сили, яких не вистачає навколо. Адже води в криниці може й не бути, а якщо є, то вона може бути непридатною для вживання. Цей образ розшифровується як внутрішня правда, сила істини, усвідомленої людиною.
…Криниця, життя, символізує невичерпність і незмінне в бутті. Життя велике і невичерпне, як сам світ. Води у криниці не меншає і не більшає; люди приходять за водою день за днем, і він живить їх… Теж саме можна сказати і про душу. І тут — невичерпне джерело життя, і тут — сили, які створюють напруження.
…Ми відповідаємо за те, щоб мотузка досягла води. Тому наша справа — дійти до самої суті і у всьому залишатися вірними Істині. Ми маємо навчитися відрізняти справжнє джерело життя від ілюзії, якою б величною вона не здавалася.