Ориген
Ориген
(185 – 254)
Ранньохристиянський богослов і містик, один з Отців Церкви, коментатор Святого Писання.
Біографія
Ориген народився бл. 185 року в Олександрії. Початкову освіту він отримав у свого батька Леоніда, який був викладачем у християнському училищі. Вже тоді хлопчик дивував свого батька глибиною проникнення в текст Біблії. В 202 р. за імператора Септимія Севера було оголошено жорстоке гоніння на християн. Було наказано знищувати церкви, богослужбові книги, ув’язнювати представників християнських громад, проводити жорстокі кари. Серед багатьох ув’язнених александрійських християн опинився й батько Оригена Леонід.
Юний Ориген, який палко любив батька, хотів розділити його долю, добровільно здавшись владі. Тільки заховавши одяг сина, мати змусила його залишитися вдома. Після смерті батька й конфіскації майна 17-річний Ориген вимушений був заробляти на життя уроками, а в 203 р. він стає вчителем граматики відомої Олександрійської катехизисної школи, спадкоємцем Климента Олександрійського. В 209 – 210 рр. Ориген слухав лекції Аммонія Саккаса, засновника неоплатонічної школи в Олександрії, з якої вийшов Плотин. Ориген працював над коментарями біблійних текстів в дусі античної філософії. Подібні тлумачення призвели в 230 році до того, що александрійський єпископ Димитрій позбавив Оригена посади вчителя й вигнав його з Александрії.
В 232 році Ориген заснував монастир в Кесарії (Палестина) і став його настоятелем. Помер він у віці 70 років після тортур у в’язниці, куди він потрапив під час чергового гоніння на християн. Ориген був похований в Тирі в храмі Христа Спасителя.
Основні праці
“Про початки”,
“Проти Цельса”,
“Стромати”,
“Трактат про демонів” та ін.
Всього перелік праць Оригена нараховує близько 2000 “книг” в античному смислі слова – коментарів, гомілій, схолій, фрагментів.
Основні ідеї
Незліченні світи й їх призначення
Типове уявлення греків, сприйняте Оригеном, полягає в тому, щоб розуміти світ як серію світів, створених не одночасно, але послідовно один за іншим.
“Бог не начал творения с этого мира видимого, но, полагаем, что, как по скончании этого мира будет другой, так и нашему миру предшествуют другие”.
Такий погляд означає, що все духовне, кінець-кінцем, очиститься від гріха, однак, для повного очищення необхідно в процесі поступового й неухильного спокутування збути будь-яку мову, пережити численні інкарнації в наступних світах. Отже, за Оригеном, фінал має бути таким самим, як початок, все має повернутися до першопочаткового стану, як це замислено Богом.
Вчення про Бога й Трійцю
За Оригеном, Бог – незбагненний і непояснюваний, невидимий і безтілесний. Він є єдністю й одиничністю. За своїм буттям Він є сущим, Він ні від кого не виникнув, є вічним і незмінним. Він є Начало всього, світло й благо, джерело самого блага.
На думку Оригена “… следует толковать “сердце Божие” как силу Его разума, а его Слово – как выражение того, что присутствует в этом сердце”. Бог-Отець може бути пізнаний лише Богом-Сином, Логосом, а також Святим Духом. Син Божий – довічний логос, що виникає від Отця подібно до променя світла, що виходить з першоджерела. За вченням Оригена, Бог-Син – Іісус Христос – втілювався також в Мойсеї, в пророках і певною мірою – у “великих мужах” Давньої Греції. Святий Дух також вічний, як Отець і Син, але “він досягає лише святих”.
Ориген пише: “Действие Святого Духа не распространяется никак на бездушные существа или тех, кто, хотя и с душой, но бессловесен, и уж совсем никак на тех, кому дан разум, но они во власти зла, абсолютно глухи к добру”.
Про Священне Писання
Cвятий Дух надихає Писання. Кожна його літера – богонатхненна, є ключем до розуміння таємниць життя. В тлумаченні Писання Ориген припускає наявність різних смислових рівнів для різних категорій віруючих і втаємничених: тілесна – буквальний, душевна – моральний і духовна – філософсько-містичний.
“Бог создал Писание как тело, душу и дух – как тело для тех, кто был до нас, как душу для нас, но как дух для тех, кто в будущем унаследует жизнь вечную и дойдет до вещей небесных”.
Про пізнання
За Оригеном, пізнанння закладено в самій душі людини як одне з її прагнень:
“Как только душу человека поразила огненная стрела знания, она уже не может предаться праздности и успокоиться, но будет всегда стремиться от хорошего к лучшему и от него вновь к более высокому”.
Істинне – це небесне, і воно – мета пізнання. Людина, дотикаючись до видимого матеріального світу, набуває здатність опановувати світ невидимий. Кожній конкретній речі відповідає річ небесна: “Может быть… она является не просто образом какой-то небесной вещи, а Царства Небесного целиком”.
Потяг до пізнання – основа для опанування християнського вчення, при цьому перевага надається учням, що поділяють істини віри після їх “розумного й мудрого” дослідження, а не тим, хто засвоює їх простою вірою. Ориген заперечує думку, що християнство негативно ставиться до освічених людей.
Тільки освічені люди, за Оригеном, здатні розмірковувати “о тех высочайших важнейших вопросах, которые в каждом отдельном случае свидетельствуют и обнаруживают существование философского обсуждения их у пророков Божиих и Апостолов Иисуса”. Тільки вони “в состоянии проникать в смысл образов и прикровенных мест в законе, у пророков и в Евангелиях”. Як учив Ориген, “…слово, стоящее перед учениками, призывает слушателей поднять очи к полям Писаний и к полю, где в каждом отдельном существе присутствует Слово, чтобы они увидели белизну и сияющий блеск света истины, присутствующий везде”.
Про таємну християнську традицію
Ориген вважав виправданим наявність “таємної” християнської традиції, пов’язаної із завданням “сохранения учения от болтовни и насмешек не понимающих христианских таинств”. Як зауважував Ориген з приводу християнського світогляду, “если наряду с общедоступным учением и есть в нем нечто такое, что не сообщается многим, то это составляет особенность не только учения христиан, но и учения философов; у этих последних точно так же были некоторые всем доступные учения и учения сокровенные”.
Люди-подвижники, залучені до істинних глибин учення, повинні відповідати певним соціальним і моральнісним характеристикам: “…к таинствам и к участию в мудрости тайной, сокровенной, которую предназначил Бог прежде веков к славе всех праведников, мы не призываем ни негодяев, ни воров, ни разрушителей стен, ни осквернителей могил, вообще никого из подобных людей… Мы призываем всех этих людей только к исцелению”. Іісус, на думку Оригена, “готовит своим больным не отвары из трав, а лекарства из тайн, заключающихся в словах. Если видеть эти лекарства Слова, рассеянными как дикие растения, и не знать силу каждого высказывания, ты пройдешь мимо них, как мимо бесплодной травы, потому что не найдешь там того, что обычно присуще красивому языку”.
Література
1. Всемирная энциклопедия: Философия/ Главн. науч. ред. и сост. А.А.Грицанов. – М.:АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001.
2. Історія філософії: Підручник/ за ред. Ярошовця. – К.: Парапан, 2002.
3. Максютин А. Жизнь и творения Оригена Александрийского/ Ориген. О началах. – Самара: Издательство “РА”, 1993
4. Ориген. О началах. – Самара: Издательство “РА”, 1993
5. Поснов М.Э. История Христианской Церкви. – Брюссель: Издательство “Жизнь с Богом”, 1964.
6. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.2. – Спб: ТОО ТК “Петрополис”, 1994.